07 лютого 2014 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 201/15678/13к (пр. № 1-кп/201/48/2014) відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Знам'янка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта базова середня, не одруженого, раніше судимого: 11 січня 2008 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України із застосуванням ст.ст. 69,70 КК України до шести років та шести місяців позбавлення волі; 09 грудня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187 КК України до десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 13 липня 2013 року близько 03.00 години, перебуваючи навпроти кафе «Горець», розташованого по вул. Набережна Леніна, 37-д в м. Дніпропетровську, реалізуючи свій умисел на відкрите заволодіння чужим майном, діючи повторно, підійшов до раніше невідомого йому потерпілого ОСОБА_5 та застосовуючи до останнього насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, наніс потерпілому один удар стиснутою в кулак рукою в область правої скули, від якого ОСОБА_5 впав на землю. Подавивши таким чином волю потерпілого ОСОБА_5 до спротиву, обвинувачений ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію своїх злочинних намірів, керуючись корисливим мотивом та особистою зацікавленістю, відкрито зірвав з плеча потерпілого сумочку, в якій знаходилось мобільний телефон марки «НТС», вартістю 1000,00 грн., з сим-картою мобільного оператора «Лайф», а також паспорт громадянина України та ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_5 , що не представляють матеріальної цінності. Заволодівши чужим майном, обвинувачений з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вищезазначену суму.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.
Ухвалою суду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються визнані судом недоцільними. У зв'язку з чим суд не приводить не дослідженні докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який характеризується задовільно, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин.
Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 09 грудня 2013 року був засуджений вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187 КК України до десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна, при цьому вчинив інкриміноване йому діяння до винесення зазначеного вироку суду, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі, однак, не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, встановленим судом обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання останнього, а також вимогам ст. 65 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеного покарання покаранням за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2013 року, остаточно визначивши покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 17 січня 2014 року, залишивши міру запобіжного заходу без змін - тримання під вартою.
Зарахувати у строк відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання строк його попереднього ув'язнення з 25 серпня 2013 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1