Справа № 552/8755/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/578/14
Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А.
Доповідач Лобов О. А.
10 лютого 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Петренка В.М., Одринської Т.В.
при секретарі Цилюрик М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 17 грудня 2013 року у справі за поданням заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У грудні 2013 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області звернувся до суду з поданням, згідно якого просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилаючись на ухилення від виконання зобов'язань по сплаті боргів за виконавчими листами.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 17 грудня 2013 року подання задоволено: тимчасово до виконання зобов'язань по шести виконавчим листам обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду не ґрунтуються на законі, оскільки державним виконавцем не доведений факт ухилення ОСОБА_1 від виконання судових рішень про стягнення з неї коштів.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції скасовує її і постановляє нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь юридичних осіб (всього шість виконавчих листів), які не виконуються з 2011 року.
У поданні державного виконавця крім наведених фактів зазначається про ігнорування ОСОБА_1 неодноразових викликів державного виконавця, проте до подання не долучено доказів на обґрунтування цієї обставини.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішень судів, а тому є підстави для обмеження її у праві виїзду за межі України.
З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки він зроблений внаслідок порушенням норм процесуального права.
Нормами Розділу VI ЦПК України не встановлені вимоги до оформлення подання державного виконавця про обмеження виїзду громадянина за межі України.
Разом з тим, положеннями розділу XI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 р., передбачено, що подання державного виконавця при зверненні до суду повинно містити підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Статтею 377-1 ЦПК України встановлено, що суд за поданням державного виконавця вирішує питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені ЗУ «Про порядок виїзду з України і в?їзду в Україну громадян України». Згідно ст. 6 цього Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за межі України в разі, якщо він ухиляється від виконання зобов?язань, покладених на нього судовим рішенням.
Таким чином, підставою для ухвалення судом рішення про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон є доведеність факту ухилення від виконання рішення суду, при цьому тягар доказування покладається саме на державного виконавця.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, послався на невиконання судових рішень та на неявку боржника до державного виконавця, хоча ця обставина, як зазначено вище не доведена.
Сам по собі факт невиконання судового рішення за відсутності належних і допустимих доказів про вжиття державним виконавцем усіх передбачених законом заходів для його виконання не може слугувати належним і достатнім доказом умисного, свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення подання державного виконавця. Отже, ухвалу суду слід скасувати і постановити нову про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 17 грудня 2013 року скасувати.
Заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області відмовити за недоведеністю у задоволенні подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.М. Петренко
Т.В. Одринська
З оригіналом згідно
Суддя О.А.Лобов