23 січня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-7398/11/2113
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Терещенко Олег Євгенович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка та Каховському районі про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
03 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Каховка та Каховському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто, за 2010 рік у розмірі 1980 грн.
Постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції справа була розглянута в порядку скороченого провадження, в зв'язку з чим, відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Каховка та Каховському районі та отримує пенсію за віком. У лютому 2011 році позивач подав заяву про перерахунок пенсії у зв'язку з тим, що продовжував працювати після призначення пенсії. За вказаною заявою здійснений перерахунок пенсії позивачу з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 року - 1197,91грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що під час перерахунку пенсії на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір середньої заробітної плати враховується той, який використовувався під час призначення пенсії.
Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовних вимог, предметом спору є визнання протиправними дій відповідача при перерахунку пенсії працюючому пенсіонеру, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється пунктом 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон № 1058), який передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.
Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону № 1058 доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначеного в частині першій статті 40 цього Закону. Тобто, правила частини першої статті 40 цього Закону при перерахунку пенсії застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина 2 цієї ж статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Таким чином, частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV зазначено, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.
Отже, аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV показує, що зазначена норма не встановлює обмеження можливості працюючого пенсіонера скористатись правом на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення. Однак містить застереження, що наступний перерахунок пенсії може бути проведений не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону № 1058-IV).
Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Колегія суддів зазначає, що правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України» та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії» є різними правовими категоріями.
Як вбачається з матеріалів справи, призначення позивачу пенсії за віком вже відбулося.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не її призначення, тому апеляційний суд вважає вірним висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованого неврахування відповідного показника при перерахунку пенсії позивача, що наведений у формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсій.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував.
З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183-2, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає згідно ч. 10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов