Справа: № 826/15249/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
30 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Начальника Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва Божок Людмили Борисівни про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Начальника Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва Божок Людмили Борисівни про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що на її письмові звернення про надання публічної інформації їй не надано відповіді. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить суд зобов'язати відповідача надати їй належну відповідь на її запити.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
05.06.2013 року позивач звернулась із запитом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва з інформаційним запитом про надання довідки про отримання нею пенсії по втраті годувальника для пред'явлення до Управління праці та соціального захисту населення.
Листом від 17.06.2013 року № 212-09/П-201 відповідачем повідомлено позивача, що надати запитувану довідку неможливо, оскільки вона перебуває на обліку в Управління та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.06.2013 року позивачем оформлено запит до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на отримання публічної інформації, а саме: витягу з журналу вхідної та вихідної кореспонденції, дублікату листа від 17.06.2013 року № 212/09/П-201, положення про Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, положення про відділ призначення та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Положення про порядок організації доступу до публічної інформації, що знаходиться у володінні Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, список осіб, відповідальних за забезпечення доступу до інформації із зазначенням контактних телефонів.
Листом від 02.08.2013 року № 13872/09 запит позивача задоволено частково та надано їй Положення про Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та дублікат листа від 17.06.2013 року № 212/09/П-201 та відмовлено в задоволенні запиту в іншій частині на підставі ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні дії відповідача є правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про інформацію" визначено, інформація це - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про інформацію" право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
За визначенням частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 цього Закону забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.
Судом першої інстанції було встановлено, що предметом інформаційного запиту позивача від 05.06.2013 року є надання довідки про отримання нею пенсії по втраті годувальника для пред'явлення до Управління праці та соціального захисту населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запит про надання довідки про пенсію, тобто запит щодо реалізації своїх соціально-економічних інтересів не є інформаційним запитом в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а підлягає вирішенню відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Передбачене статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими статтями 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що листом від 17.06.2013 року № 212-09/П-201 позивачу повідомлено, що надати довідку про отримання нею пенсії у зв'язку з втратою годувальника неможливо, оскільки вона отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем запит позивача від 05.06.2013 року вирішено по суті відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Щодо запиту від 26.06.2013 року на отримання публічної інформації, а саме: витягу з журналу вхідної та вихідної кореспонденції, дублікату листа від 17.06.2013 року № 212/09/П-201, положення про Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, положення про відділ призначення та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Положення про порядок організації доступу до публічної інформації, що знаходиться у володінні Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, список осіб, відповідальних за забезпечення доступу до інформації із зазначенням контактних телефонів, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3 частини першої статті 6 цього Закону встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є службова інформація.
Згідно зі статтею 9 даного Закону відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень (пункт 1); зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (пункт 2).
Отже, запитувана позивачем інформація, а саме: положення про відділ призначення та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Положення про порядок організації доступу до публічної інформації, що знаходиться у володінні Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, список осіб, відповідальних за забезпечення доступу до інформації із зазначенням контактних телефонів є службовою інформацією в розумінні ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», доступ до якої обмежений.
З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки запитувана позивачем в запиті від 26.06.2013 інформація є службовою інформацією, доступ до якої обмежено, відмова викладена в листі від 02.08.2013 року № 13872/09 у наданні вказаної інформації є обґрунтованою та відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Враховуючи викладене та те, що в частині витребування положення про Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та дубліката листа від 17.06.2013 року запит позивача було задоволено та надано витребувані документи, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що запит від 26.06.2013 року відповідачем було вирішено по суті відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Також колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження позивача про те, що вона не отримала відповідей на запити від 05.06.2013 року та від 26.06.2013 року, оскільки в запиті від 26.06.2013 року позивач просить надати дублікат листа від 17.06.2013 року № 212/09/П-201, яким надано відповідь на її запит від 05.06.2013 року, що свідчить про отримання позивачем вказаної відповіді.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що про направлення відповіді на запит від 26.06.2013 року свідчать відомості реєстра відправленої кореспонденції Управління Пенсійного фонду України, копія якого долучена до матеріалів справи, отже твердження позивачки про не надання відповідачем відповіді на її запити є необґрунтованим.
Враховуючи, що запити від 05.06.2013 року та від 26.06.2013 року про надання інформації вирішено відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та про «Доступ до публічної інформації» відповідно, про що належним чином повідомлено позивача, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.