Справа: № 826/12496/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
30 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Бойку А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Груп», ОСОБА_6 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Груп», ОСОБА_6 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає неправомірними дії відповідачів щодо примусової реалізації належної їй на праві приватної власності земельної ділянки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 19.10.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34483172 за виконавчим листом № 2-3918/2011, виданим Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 боргу.
Крім того 09.10.2012 року державним виконавцем в рамках зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми звернення стягнення.
На виконання доручення Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 21.12.2012 року Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області описано та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0166, що розташована на АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222488202:06:002:0245, розташовану в с. Горбовичі Києво-Святошинського району Київської області.
В подальшому за дорученням Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ТОВ «Українська експертна група» складено звіт експертної оцінки майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0166.
26.06.2013 року державним виконавцем подано документи на реалізацію вказаного майна боржника.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, оскільки зазначена вище земельна ділянка належить їй особисто на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2012 року, а не боржнику за вказаним виконавчим провадженням, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Зі змісту Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна судом першої інстанції було встановлено, що 27 серпня 2012 року та 09.10.2012 року було винесено постанови про накладення арешту на все майно ОСОБА_5 та заборону на відчуження будь-якого майна яке належить боржнику, вказані обтяження зареєстровано 31.08.2012 року та 09.10.2012 року відповідно.
Зі змісту листа Головного управління Держкомзему у Київськй області від 31.10.2012 року вбачається, що за боржником на праві власності зареєстрована земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0166, що розташована на АДРЕСА_1.
Також судом першої інстанції було встановлено, що за дорученням Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 21.12.2012 року Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області описано та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0166, що розташована на АДРЕСА_1 (а.с. 60).
Крім того, було встановлено, що між позивачем та боржником по ВП № 34483172 ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:018:0166, що розташована на АДРЕСА_1.
Однак, реєстрацію права власності було здійснено лише 21.03.2013 року, тобто вже після внесення виконавчою службою заборони на відчуження такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є подання заяви про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, поданої після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 статті 15 цього Закону.
Однак, судом першої інстанції було встановлено, що державну реєстрацію права власності на вказану вище земельну ділянку, позивачем здійснено після накладення на таку ділянку заборони на відчуження.
З урахуванням наведених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства України колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що незважаючи на укладення між позивачем та ОСОБА_5 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки, права власності на неї позивач фактично не отримала, оскільки реєстрація такого права була здійснена при наявності обтяження цього майна, зокрема, встановлення заборони на відчуження.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідачів, що були спрямовані на реалізацію нерухомого майна належного боржнику по виконавчому провадженню ВП № 34483172 ОСОБА_5, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.