"04" лютого 2014 р. Справа № 922/4496/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.,
при секретарі Шевцові Є.О.,
за участю представників:
позивача - Мирна Т.І. (довіреність № 14-349 від 16.03.2012 р.), Єфременко О.О. (довіреність № 14-3 від 08.01.2013 р.);
відповідача - Мар'їна І.О. (довіреність № 06/3902 від 30.12.2013 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3742Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 19 листопада 2013 року у справі № 922/4496/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;
до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків;
про стягнення 43997,86 грн., -
У жовтні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Харківміськгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 43997,86 грн., що складаються з: інфляційних витрат в сумі 2933,32 грн., 3% річних в сумі 6844,09 грн. та пені в сумі 34220,45 грн., з посиланням на невчасну сплату вартості природного газу, отриманого за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТВ.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2013 р. у справі № 922/449/13 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6844,09 грн. та пеню в сумі 34220,45 грн., у стягненні інфляційних витрат в сумі 2933,32 грн. відмовлено.
Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в сумі 34220,45 грн. таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, просить рішення в зазначеній частині скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 34220,45 грн. Зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2013 р. у справі № 922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Посилається на норму ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої боржнику протягом дії мораторію не нараховується неустойка за невиконання грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. у справі № 922/4496/13 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.01.2014 р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 р. у справі № 922/4496/13 розгляд справи відкладено на 30.01.2014 р.
В судовому засіданні 30.01.2014 р. оголошено перерву до 04.02.2014 р.
Представник апелянта в судовому засіданні 04.02.2014 р. заявив клопотання (вх. № 1002 від 04.02.2014 р.) про припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди № 1 від 28.01.2014 р. до договору купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТВ, якою передбачено здійснення остаточного розрахунку за газ у строк до 31.01.2014 р.
Враховуючи, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право апеляційного суду щодо припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення заявленого представником апелянта клопотання про припинення провадження.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав, його представник в судовому засіданні заперечив проти доводів відповідача, зазначених в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківміськгаз" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТБ (а.с.10-14).
Згідно п. 1.1., 1.2 вказаного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат відповідача, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати цей природний газ на умовах цього договору.
В розділі 2 договору купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТБ сторонами узгоджено кількість та якість природного газу, який позивач має передати відповідачу (а саме: позивач у період з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р. має передати відповідачу газ обсягом до 4890,129 тис. куб. м.), та передбачено можливість змінювати обсяги отриманого газу в установленому порядку.
Відповідно до п. 3.6, 3.7 договору купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТБ, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п. 6.1 цього договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця.
Згідно п. 6.2 договору купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТБ, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 11.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТБ, цей договір набув чинності з дати його підписання та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині поставки природного газу - з 01.09.2012 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТБ протягом вересня-жовтня 2012 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 6229613,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 р. та від 31.10.2012 р. (а.с. 15-16).
Але відповідач свої зобов'язання за вказаним договором щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ виконував неналежним чином, платежі з оплати газу проводив з порушенням строків, передбачених договором.
Згідно п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 р. № 12/4-325-ВТБ, у разі невиконання відповідачем п. 6.1, 6.2 цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу (договору).
На підставі наведеного та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 43997,86 грн., що складаються з: інфляційних витрат в сумі 2933,32 грн., 3% річних в сумі 6844,09 грн. та пені в сумі 34220,45 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6844,09 грн., виходячи з наступного.
Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610, ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 6844,09 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 2933,32 грн., у зв'язку з їх неправомірним нарахуванням.
В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами також не оскаржується.
Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 34220,45 грн., суду першої інстанції виходив з того, що, пеня, нарахована позивачем по зобов'язанням за вересень 2012 р. за період з 20.10.2012 р. по 23.11.2012 р. та по зобов'язанням за жовтень 2012 р. за період з 20.11.2012 р. по 24.12.2012 р., тобто період нарахування пені, заявленої позивачем до стягнення, передує порушенню провадження у справі про банкрутство відповідача та введенню мораторію ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2013 р. у справі № 922/092/13.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається що ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2013 р. у справі № 922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом із тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Отже, виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за невиконання зобов'язань або їх неналежне виконання боржнику не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові від 12.03.2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011.
Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи діє мораторій на задоволення вимог кредиторів до відповідача, а позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню по зобов'язанням, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію (09.01.2013 р.), суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань в сумі 34220,45 грн., тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань в сумі 34220,45 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19 листопада 2013 року у справі № 922/4496/13 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 34220,45 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 34220,45 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 860,25 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складений та підписаний 07.02.2014 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Тихий П.В.