29 січня 2014 р. Справа № 815/6600/13-а
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Зуєвої Л.Є.,
- Шевчук О.А.
при секретарі - Троян І.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області, Толкаченко Миколи Семеновича - голови СК " Надія", 3-тьої особи: ОСОБА_4 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Біляївської районної державної адміністрації, Іллінської сільської ради, Толкаченко Миколи Семеновича - голови СК "Надія", третьої особи: ОСОБА_4, в якому просить:
- визнати відмову відповідачами в невиконанні постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2008 р. № 1019 - протиправною;
- зобов'язати відповідачів виконати п. 1 ст. 119 Конституції України та постанову Кабінету Міністрів України від 20.11.2008 р. № 1019 щодо оформлення нового зразка державного Акту на земельну ділянку № НОМЕР_1 в СК «Надія Т».
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідачів виконати приписи Постанови Кабінету Міністрів України №1019 від 12.11.2008 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Приписами ст. 119 Конституції України встановлено, що місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; 2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Як зазначено в частині 3 статті 8 Основного Закону, норми Конституції України є нормами прямої дії. По суті, це означає, що кожна конституційна норма потенційно може бути безпосередньо застосована у правозастосовчій діяльності.
В свою чергу, Верховний Суд України у своїй постанові № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», перерахував випадки безпосереднього застосування судами конституційних норм, зокрема:
- коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;
- коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;
- коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;
- коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що спірні правовідносини врегульовані положеннями (додатковою регламентацією) закону, що виключає можливість застосування норм ст. 119 Конституції України.
За правилами ч.1 ст.125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.126ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 став членом кооперативу "Надія-2" з 16.05.1989 року.
Рішенням Виконавчого комітету народних депутатів Біляєвської районної ради від 04.11.1988 року № 460 відведено земельні ділянки підприємствам, організаціям і установам м. Одеси під колективні сади із землекористуванням колгоспу ім. Чапаєва, за затвердженим списком.
Рішенням № 294 від 20.07.1989 р. виконавчого комітету народних депутатів Біляєвської районної ради затверджено генплан забудови Морозівського садового масиву "Надія" із земель колгоспу ім. Чапаєва.
В квітні 1992 року на підставі рішення Іллінської сільської ради народних депутатів Біляєвського району Одеської області Української РСР №12, ОСОБА_2 видано державний акт на право довічного успадкованого володіння для ведення індивідуального садівництва земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0, 54 га.
Протоколом загальних зборів садового товариства "Надія-2" від 07.11.2000 р. прийнято рішення про прийняття членів кооперативу "Меркурій" разом з земельними ділянками до членів кооперативу "Надія-2" Одеського комбінату хлібопродуктів.
Також вказаним протоколом, на загальних зборах членів СК "Надія-2" та "Меркурій" було прийнято рішення про вилучення земельних ділянок, які не обробляються більше п'яти років та згідно наданих заяв було передано у користування іншим бажаючим.
20.12.2000 р. Іллінська сільська рада прийняла рішення №8-ХХIII про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність безкоштовно земельні ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в СК "Надія-2", в зв'язку з чим виготовлено державний акт на право приватної власності на землю.
Проте, позивач звертався до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області з заявами щодо заміни державного акту старого зразка на новий.
Виконавчий комітет Іллінської сільської ради повідомив, що сільська рада не оформлює документи на земельні ділянки нового зразку, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки для ведення садівництва, які розташовані за межами населеного пункту проводиться проектною організацією, яка має ліцензію на проведення таких робіт, на підставі розпорядження РДА, однак, позивач не звертався до райдержадміністрації для виготовлення, у встановленому законом порядку, технічної документації на земельну ділянку.
Так, предметом спору є невиконання відповідачами Постанови Кабінету Міністрів України № 1019 від 12.11.2008р., щодо заміни раніше виданого державного акту на право приватної власності на землю.
Відповідно до зазначеної Постанови, яка втратила чинність 23.07.2013р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2013 р. встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент звернення позивача до суду з позовом діяли положення «Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування» Зареєстрованої в Мінюсті України за №325 від 22.06.2009р., ( втратила чинність з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року N 537), відповідно до п.4.14 якої землевласники (землекористувачі), за власним бажанням, мають право замінити наявний державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку (державний акт на право постійного користування землею) на державний акт на право власності на земельну ділянку (на право постійного користування земельною ділянкою), форми яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002рокуN449( 449-2002-п ) "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2008р. N1019(1019-2008-п).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями зазначеної Інструкції для отримання нового державного акта землевласнику (землекористувачу) необхідно написати заяву (клопотання) до відповідного територіального органу Держкомзему.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки відсутні підстави для зобов'язання відповідачів виконати приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 1019 від 12.11.2008 року.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: