Справа № 656/782/13-ц
Номер провадження 2/656/9/14
04.12.2013
05 лютого 2014 року Іванівський районний суд Херсонської області
в складі:
головуючого судді Крисанової В.І.
за участі:
секретаря судового засідання Кидрук О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка, Херсонської області
справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 488,69 грн.,
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 488,69 грн., посилаючись на те, що 26 березня 2008 року між банком та відповідачкою був укладений кредитний договір № 001-21100-260308 (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.2 якого, банк відкрив відповідачеві картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, випустив та надав відповідачу платіжну картку, а також ПІН-код до картки, здійснює обслуговування відповідача на умовах, викладених в тарифному пакеті Visa Класичний. Відповідно до п. 1.3. кредитного договору банк відкрив відповідачу кредитну лінію на загальну суму 30 000 грн. та на день укладання кредитного договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 1500,00 грн. Відповідачка зобов'язана щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або овердрафтом. Відповідачка не виконувала належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 20 вересня 2013 року має прострочену заборгованість на загальну суму 2 488,69 грн., яка складається із тіла кредиту в сумі 1 001,19 грн., заборгованості за комісіями в сумі 1 487,50 грн. Просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по кредитному договору в сумі 2 488,691 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн.
Представник позивача Романченко А.С. в судове засідання не з'явилась, повідомивши суд про розгляд справи в її відсутність та те, що вона позовні вимоги підтримує.
Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, просила суд застосувати загальний строк позовної давності в три роки та спеціальний строк в один рік, так як останній платіж вона внесла 11 червня 2010 року, а позов до суду пред'явлений в грудні 2013 року, строк позовної давності закінчився 11 червня 2013 року.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 26 березня 2008 року між банком та відповідачкою був укладений кредитний договір № 001-21100-260308, відповідно до якого, банк відкрив відповідачці картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні для розрахунків за товари чи послуги, які придбані відповідачкою у суб'єктів господарювання (а.с.5-6); згідно розрахунку відповідачка станом на 20 вересня 2013 року має прострочену заборгованість по кредитному договору в розмірі 2 857,50 грн., яка складається із тіла кредиту в сумі 1 001,19 грн., заборгованості за комісіями в сумі 1 487,50 грн., заборгованості з пені в сумі 368,81 грн. (а.с.13-14).
Згідно п. 1.2 кредитного договору банк відкриває держателю картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, оформляє та надає в користування держателю картку платіжної системи Visa International, а також ПІН-код до картки; здійснює обслуговування держателя на умовах, викладених в тарифному пакеті Visa Швидкі гроші Пенсійний, що міститься в Додатку № 1 до цього договору, надалі - тарифи та згідно з умовами цього договору, умовами надання картки і правилами здійснення операцій за картковими рахунками, відкритими фізичним особам (а.с.5).
Відповідачка не заперечувала того, що банк відкрив їй картковий рахунок, оформив та надав в користування платіжну картку та ПІН-код до картки.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору банк надає держателю кредит шляхом відкриття держателю відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000,00 грн. та на день укладання цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 1 500,00 грн. (а.с.5).
Згідно п. 1.12. Правил здійснення операцій за картковими рахунками, відкритими фізичними особами, затверджених головою Ради Директорів ТОВ «Комерційний банк «Дельта» 12 квітня 2007 року, кредитна лінія - це сума коштів, яка надається банком держателю траншами на умовах повернення, строковості, платності, цільового характеру використання (для задоволення поточних потреб) протягом строку дії картки в межах встановленої договором суми (ліміт кредитування) шляхом забезпечення можливості проведення держателем операцій з використанням картки понад залишок власних коштів держателя (кредитування рахунка) (а.с.40).
Із розрахунку видно, що на день укладення з відповідачкою кредитного договору на відкриття карткового рахунку - 26 березня 2008 року, банк встановив ліміт кредитної лінії на рахунку та надав відповідачці транш в межах ліміту кредитування, що становить 1 500,00 грн., який перерахував на картковий рахунок відповідачки (а.с.13).
Відповідачка підтвердила те, що банк надав їй кредитний ліміт в сумі 1 500 грн., перерахував на картку, який вона використала та погашала частинами.
Із розрахунку видно, що відповідачка 28 березня 2008 року використала кредитний ліміт в сумі 1 500,00 грн. (графа18), погашення кредиту здійснила частково: в сумі 105 грн. - 10 квітня 2008 року; в сумі 105 грн. - 14 травня 2008 року; в сумі 220 грн. - 15 липня 2008 року; в сумі 140 грн. - 15 серпня 2008 року; в сумі 110 грн. - 01 жовтня 2008 року; в сумі 200 грн. - 29 грудня 2008 року; в сумі 100 грн. - 26 січня 2009 року; в сумі 100 грн. - 16 березня 2009 року; в сумі 100 грн. - 01 липня 2009 року; в сумі 100 грн. - 06 серпня 2009 року; в сумі 100 грн. - 26 жовтня 2009 року; в сумі 100 грн. - 07 грудня 2009 року; в сумі 200 грн. - 11 червня 2010 року (а.с.13).
Також, в розрахунку зазначено, що в період 04.01.2009 - 30.01.2009 (графа 2) тіло кредиту становило 855 грн., сплачено комісії - 146,19 грн. (графа 12), а в період 02.02.2009 - 27.02.2009 тіло кредиту збільшилось на 146,19 грн. та стало 1001,19 грн. Таким чином, банк відніс суму 146,19 грн. із графи 12 - сплачено комісії до графи 4 - тіло кредиту і сума 146,19 грн. в графі 12 - сплачено комісії не є сумою сплати, а віднесена банком в дану графу як сума відповідної нарахованої заборгованості.
Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод.
Як видно із розрахунку строк кредитування, встановлений п. 1.4. кредитного договору, становить 364 календарних дні, наступна кредитна лінія (транш) в межах встановленої кредитним договором суми (ліміту кредитування) після закінчення цього строку відповідачці не надавалась (а.с.13).
Також, з розрахунку вбачається, що нарахування відсотків банком не здійснювалось, а нарахування комісії здійснювалося до 20 вересня 2009 року (графи 13, 2) (а.с.13-14).
Відповідно до положень ст. 526 та ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, в строк встановлений у зобов'язанні.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1.5. кредитного договору кредитні кошти та власні кошти держателя використовуються для розрахунків за товари, що придбаваються держателем у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання держателем своїх зобов'язань перед банком за цим договором, та вчинення інших операцій, передбачених договором (а.с.5).
Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Суд вважає, що до правовідносин, що виникли між сторонами, необхідно застосувати Закон № 1023-ХІІ, так як кредит відповідачці надавався банком для розрахунків за товари, що придбаваються у суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
За положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З розрахунку видно, що останній платіж відповідачкою здійснений 11 червня 2010 року в сумі 200 грн. (а.с.13).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 04 грудня 2013 року (а.с.2), тобто після спливу строку загальної позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України.
Згідно п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Суд вважає, що підстав для задоволення позову немає в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності та заявою відповідачки про застосування строку позовної давності.
Позивачу надсилалась заява відповідачки про застосування строку позовної давності, але він причини пропуску строку позовної давності суд не повідомив та не просив його поновити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 10, ст. 11, ст. 60, ст. 213, ст. 215 ЦПК України, ч.1 ст. 610, ч.1 ст.1049, ст. 1054 ЦК України, п. 1.2, п.1.3, п. 2.4, п.3.6 кредитного договору № 001-21100-260308 від 26 березня 2008 року, суд
В позові публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 488,69 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги до Іванівського районного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В. І. Крисанова