Справа №: 22-ц/191/63/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"14" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування недійсним за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 та відповідачки ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним. Позов мотивований тим, що зазначена квартира належала йому та його померлій дружині ОСОБА_12 по 1/2 частці на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане виконавчим комітетом Феодосійської міської ради від 30.05.1994 року. На протязі останніх років його дружина тяжко хворіла, втратила зір, мала онкологічне захворювання, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. При зверненні до нотаріуса йому стало відомо, що 12.11.2011 року він та його дружина подарували квартиру відповідачці і тоді ж вперше він отримав цей договір. Позивач вказував, що він не виявляв бажання укладати такий договір, а ОСОБА_12 не могла усвідомлювати значення своїх дій і не видавала ОСОБА_11 довіреності на підписання договору.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року позов задоволений частково. Визнано недійсним договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, укладений між померлою ОСОБА_12 та ОСОБА_7 12 листопада 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського нотаріального округу ОСОБА_8 З ОСОБА_7 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 229,40 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_9 просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що суд не дав правової оцінки поясненням свідка ОСОБА_11 про укладення договору разом з ОСОБА_12 у нотаріуса, тоді як у самому договорі вказано, що він укладався вдома. Суд не прийняв до уваги, що згідно з висновком судової психіатричної експертизи померла ОСОБА_12 не усвідомлювала своїх дій, отже договір дарування 1/2 частки квартири, що належить позивачу ОСОБА_6 є також недійсним, оскільки відповідно до ст. 65 СК України подружжя розпоряджається майном, що є у спільній сумісній власності, за взаємною згодою, отже згода ОСОБА_12 на укладення договору дарування 1/2 частки квартири, що належала позивачу, не є дійсною. Суд не звернув увагу на те, що заява з проханням оформити договір дарування написана не позивачем та підписана не ОСОБА_12
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_7 просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що вона допомагала позивачу ОСОБА_6 та померлій ОСОБА_12 по господарству, доглядала їх, надавала медичну допомогу. Договір дарування було укладено за їхнім бажанням. Документи для укладання договору збирали сестра померлої ОСОБА_11 та ОСОБА_6 Нотаріусом було перевірено правоздатність і дієздатність дарувальників. Договір підписано особисто ОСОБА_6, а за ОСОБА_12 у зв'язку з поганим зором її сестрою ОСОБА_11 Суд не взяв до уваги те, що на обліку у психіатра і нарколога померла ОСОБА_12 не перебувала. Експертами за основу були взяті доводи лікарів терапевта та невропатолога, які не встановлюють факт можливості особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили, що ОСОБА_12 усвідомлювала значення своїх дій і могла керувати ними, вона стверджувала, що квартира дістанеться їй, ОСОБА_7 Але, судом неправильно досліджені та оцінені докази, не були встановлені усі факти, які мають значення для справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідачки, представників позивача та відповідачки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло ОСОБА_6 та ОСОБА_12 були власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 частці кожен.
12.11.2011 року між ОСОБА_6, ОСОБА_12 з однією сторони та ОСОБА_7 з другої сторони був укладений нотаріально посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1 (а.с.6,7).
Перевіряючи доводи позивача ОСОБА_6 про те, що він не бажав дарувати квартиру та не розумів, які документи він підписує, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 особисто звертався до нотаріуса ОСОБА_8 із заявою про оформлення договору дарування спірної квартири, вказуючи, що договір дарування оформляється на його онуку ОСОБА_7 (а.с.41).
З листа КП Феодосійського МБРТІ від 16.01.2013 року вбачається, що витяг з реєстру прав власності 18.10.2011 року на вище вказану квартиру замовляв особисто ОСОБА_6, що підтверджується заявою № 569688 від 18.10.2011 року. Витяг отримувала ОСОБА_11, про що було зазначено в заяві ОСОБА_6 (а.с.36).
12.11.2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_11, яка діяла від імені ОСОБА_12, підписали заяву про надання згоди один одному на дарування квартири ОСОБА_7 Заява підписана особисто ОСОБА_6, а за ОСОБА_12 у зв'язку з її поганим зором за її доручення, в її присутності та в присутності нотаріуса заяву підписала ОСОБА_11 У заяві вказано, що підписи на вказаній заяві засвідчені нотаріусом ОСОБА_8 удома у зв'язку з похилим віком ОСОБА_6 та станом здоров'я ОСОБА_12 (а.с.38).
Крім того, позивачем та його померлою дружиною 12.11.2011 року була складена та підписана власноруч ОСОБА_6, а за ОСОБА_12 у зв'язку з тими ж обставинами заява підписана ОСОБА_11 про відсутність у квартирі малолітніх та неповнолітніх дітей, які мають право користуватися квартирою та права яких можуть бути порушеними при вчиненні договору дарування. Усі особи були встановлені нотаріусом, справжність їх підписів також була перевірена нотаріусом (а.с.39).
Як вбачається із тексту оспорюваного договору дарування, підписаний він був удома у спірній квартирі особисто ОСОБА_6, за ОСОБА_12 договір підписала ОСОБА_11, власноруч його підписала ОСОБА_7, нотаріусом ОСОБА_8 були встановлені особи усіх, хто підписував договір та присутньої при цьому ОСОБА_12, дійсність намірів кожної із сторін правочину було перевірено нотаріусом за відсутності інших осіб, текст договору прочитувався нотаріусом вголос українською мовою з одночасним перекладом на російську мову (а.с.6,7).
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_7 пояснила, що до підписання договору нотаріус дійсно проводила бесіди в окремих кімнатах наодинці з ОСОБА_6, потім з ОСОБА_12
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність доказів про те, що ОСОБА_6 не мав наміру подарувати свою частку квартири відповідачці ОСОБА_7 Суду не були надані докази про те, що договір дарування в частині його укладення позивачем суперечить цивільному кодексу, іншим актам, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам чи особи, які вчинили правочин, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його волі.
Приймаючи до уваги те, що при укладенні договору дарування відносно позивача не було допущено порушень ч.ч. 1,2,3 ст. 203, ст. 215, ст. 717 ЦК України, суд обґрунтовано на підставі положень ст. 217 ЦК України відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування належної позивачу 1/2 частки спірної квартири, укладеного між ним та ОСОБА_7
Перевіряючи доводи позовної заяви відносно того, що ОСОБА_12 у момент укладення договору дарування не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, судом першої інстанції були враховані всі отримані докази у їх сукупності, зокрема, медичні документи, пояснення свідків: терапевта ОСОБА_17 та невропатолога ОСОБА_18, які показали, що хвора ОСОБА_12, до якої їх викликали, перебувала в тяжкому стані і спілкування з нею було важким, акт № 626 від 02.09.2013 року амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної КРУ «КПБ № 1», у висновках якої вказано, що ОСОБА_12 за своїм психічним станом на момент складання договору дарування 12 листопада 2011 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в наслідок тяжкого психічного розладу - органічного розладу особистості і поведінки в наслідок судинних захворювань головного мозку з вираженими психоорганічними, церебрастенічними синдромами та інтелектуально-мнестичним зниженням (до стану слабкоумія).
Суд критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_9, з пояснень якої в судовому засіданні вбачається, що після довгої розлуки вперше зустрілася з батьком у жовтні 2012 року, отже обставини укладення договору дарування їй особисто не могли бути відомими, та свідка ОСОБА_11, яка не заперечувала підписання документів, але, за висновками суду, є зацікавленою особою у скасуванні договору дарування.
За таких обставин, суд обґрунтовано в силу положень ст. 225 ЦК України визнав недійсним договір дарування в частині дарування 1/2 частки спірної квартири, яка належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_12
Посилання ОСОБА_9 в апеляційній скарзі на те, що суд не дав оцінки тому, що почерк тексту у заяві ОСОБА_6 приватному нотаріусу з проханням оформити договір дарування 1/2 части квартири не співпадає з почерком його підпису на цій заяві і це може свідчити про те, що він не читав цю заяву і не розумів що підписує, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ОСОБА_6 особисто були підписані також й інші досліджені судом заяви, які стосувалися укладення договору дарування, та сам договір дарування, до того ж оформлені в присутності нотаріуса, який встановлював особу ОСОБА_6 та засвідчував його підписи і встановлював дійсні наміри.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що, оскільки померла ОСОБА_12 на час оформлення договору дарування не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, то і про її взаємну згоду на відчуження квартири в силу ст. 65 СК України не може бути мови, також не впливає на правильність рішення суду у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_12 спірна квартира належала не на праві спільної сумісної власності, а на праві спільної часткової власності. Тому кожен з них міг згідно з положеннями ст. 361 ЦК України самостійно розпорядитися своєю часткою, укладаючи договір дарування.
За умови скасування договору в частині дарування ОСОБА_12 належної їй частки квартири, не має правових наслідків посилання в апеляційній скарзі на те, що заява на ім'я приватного нотаріуса з проханням подарувати квартиру відповідачці підписана не ОСОБА_12, оскільки ця заява не створювала будь-яких правових наслідків ні для кого.
Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_9 про те, що критичне сприйняття судом її
пояснень та пояснень ОСОБА_11 не свідчать про справедливість висновків суду щодо зацікавленості їх у розгляді справи, також не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, результати оцінки яких відображаються в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відмови у прийнятті. Судом ці вимоги порушені не були.
Доводи відповідачки ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про те, що дійсність договору дарування підтверджується поясненнями нотаріуса ОСОБА_8, намірами та діями ОСОБА_6 та ОСОБА_12 до підписання договору дарування, поясненнями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, тим, що померла не перебувала на обліку у психіатра і нарколога, але суд не дав належної оцінки цим обставинам, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині визнання недійсним договору дарування, укладеного ОСОБА_12 Відповідно до положень ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування питання, чи усвідомлювала особа значення своїх дій та чи могла ними керувати в момент укладення оспорюваного правочину, судом призначається експертиза, оскільки з'ясування цих обставин потребує спеціальних знань у галузі медицини. Тому судом правомірно була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, яка була проведена спеціалізованим медичним закладом, висновки експертів ніким не оскаржені, при проведенні експертизи експертами були враховані всі зібрані судом медичні документи, всі записи, які в них містяться, пояснення у судових засіданнях лікарів, свідків, висновок є повним, чітким, мотивованим, зрозумілим. При ухваленні рішення судом були виконані вимоги ст. 212 ЦПК України і зібрані у справі докази були оцінені шляхом їх всебічного і повного дослідження та ухвалене законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування оскарженого рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 та відповідачки ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.
підпис підпис підпис