29 січня 2014 року м. Київ К/800/58879/13
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - ГУЮ), третя особа: Міністерство юстиції України про визнання неправомірними дій щодо відмови в проведенні перевірки арбітражного керуючого за касаційною скаргою ГУЮ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, -
У липні 2013 року ОСОБА_2 як арбітражний керуючий звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила визнати неправомірними дії ГУЮ щодо складання акта №5 від 24.07.2013 року про відмову в проведенні перевірки.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що судами належним чином не досліджені зібрані у справі докази щодо підстав для винесення оскаржуваного акту та невірно визначено юрисдикцію спірних правовідносин.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій установлено, що з метою здійснення контролю за діяльністю арбітражного керуючого ОСОБА_2 наказом ГУЮ від 27.06.2013 року №995/4 призначено проведення перевірки її діяльності за період з 15.07. по 24.07.2013 року.
24.07.2013 року складено акт №5, який є предметом оскарження, про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, у зв'язку з неподанням всіх необхідних документі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з неправильного застосування контролюючим органом законодавства під час проведення перевірки та прийняття рішення.
Висновок судів є законним і обґрунтованим.
На час виникнення спірних правовідносин, проведення перевірки арбітражних керуючих здійснювалося за правилами визначеними Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України 15 січня 2013 року №113/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2013 року під №140/22672, який втратив чинність 19.07.2013 року (далі - Порядок №113/5), та Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України 27 червня 2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 липня 2013 року за №1113/23645 (далі - Порядок №1284).
Зазначеними нормативними акти визначена процедуру організації та проведення діяльності арбітражних керуючих, повноваження осіб, які здійснюють перевірку, права та обов'язки арбітражних керуючих, порядок оформлення результатів перевірки, порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих про застосування до них дисциплінарних стягнень.
Зокрема, відповідно до вимог, передбачених пункті 3, 3.4, Порядку №113/5, які діяли до 19.07.2013 року, голова та члени комісії мають право: отримувати від арбітражного керуючого, інших фізичних та юридичних осіб необхідні для проведення перевірки документи; одержувати від арбітражного керуючого письмові пояснення з питань, що виникають під час перевірки; під час проведення перевірки складати акти, які фіксують факти, пов'язані з організаційними питаннями стосовно проведення перевірки, необхідності її продовження чи неможливості проведення.
Арбітражний керуючий зобов'язаний надавати необхідні документи та їх копії, пояснення, довідки, відомості та інші матеріали з питань, що виникають під час перевірки; виконувати вимоги органу контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Арбітражний керуючий протягом усього часу проведення перевірки до моменту складання акта має право бути присутнім під час проведення перевірки та надавати додаткові документи, пояснення.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в Порядку №1284.
За висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають фактичним обставинам справи, позивачка як арбітражний керуючий надавала документи для здійснення перевірки.
Як вірно зазначено судами, у випадку не надання всіх запропонованих документів голова комісії мав право зажадати пояснення щодо ненадання певних документів, комісія могла скласти довідку, а арбітражний керуючий, в свою чергу, мав право подати заперечення та (або) усунути зазначені порушення.
Представником відповідача суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про неможливість завершення перевірки за відсутністю документів, та не бажання арбітражного керуючого представити інші необхідні папери, тому суди, на підставі зібраних та досліджених доказів, прийшли до обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного акта.
Аналіз статей 2, 3, 17 КАС України дає підстави вважати, що спір, який вин між сторонами, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки позивачкою оскаржуються дії, допущені при прийнятті рішення у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління юстиції у Донецькій області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський