"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/51654/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Амєлін С.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 16.10.2009р., постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області про стягнення заборгованості, -
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р. у розмірі 5992 грн. 44коп.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 16.10.2009р. позов задоволено частково за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. В задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011р., у якій ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012р. виправлено описку, скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково з 15.10.2007р. по 31.12.2007р. В задоволенні решти позову відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача та отримує спірну допомогу у розмірі меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив із того, що згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розміру зазначеної допомоги на 2007 рік.
Скасовуючи рішення суду та задовольняючи позов частково та з врахуванням ухвали про виправлення описки, апеляційний суд виходив із того, що оскільки позивач перебувала на обліку у відповідача з 15.10.2007р., то і позов підлягає задоволенню саме з цієї дати.
Поряд з цим, ухвалюючи рішення по даній справі судами не враховано, що правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширюється на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Так судами в порушення вимог статті 159 КАС України належним чином не з'ясовано обставини стосовно того, чи є позивач застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, чи ні, що має значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В свою чергу підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого, зокрема, судам відповідно до положення статті 244-2 КАС України слід врахувати постанову Верховного Суду України від 11.12.2012р. у справі №21-300а12, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області задовольнити частково.
Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 16.10.2009р., постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області про стягнення заборгованості - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
С.Є. Амєлін