"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/66096/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості,
У березні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 723 814,50 грн., яка виникла за листопад-грудень 2010 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року, адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Харкова суму заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 83094,43 грн.
В касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно картки особового рахунку страхувальника сплата відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування проводилась несвоєчасно.
У відповідності до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і визначає принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону визначено що під поняттям страхових внесків слід розуміти кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 статті 19 Закону передбачено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно ч. 12 цієї статті страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною першою та другою статті 106 Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У відповідності до ч. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
У відповідності до п. 15 ст. 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Науково-виробничою фірмою «Сінтал'Д» - Товариством з обмеженою відповідальністю самостійно було здійснено розрахунок страхових внесків за листопад 2010 року у розмірі 499 357,30 грн. і за грудень 2010 року у розмірі 224 457,20 грн., що підтверджується копією розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад-грудень 2010 року.
Управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова до Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - Товариства з обмеженою відповідальністю направлено вимоги про сплату боргу № Ю-1137У від 10 січня 2011 року і від 4 лютого 2011 року на суму несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які вручено платнику 12 січня 2011 року та 8 лютого 2011 року , що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.
Заборгованість зі сплати страхових внесків за листопад-грудень 2010 року частково погашена відповідачем у добровільному порядку в сумі 640720,07 грн., що підтверджується витягом з банківської виписки.
Однак в порушення строків, передбачених ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заборгованість в сумі 83094,43 грн. вчасно сплачено не було, на підставі чого утворилася заборгованість, яка підтверджується відомостями картки особового рахунку страхувальника юридичної особи.
Зважаючи на те, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова як платник страхових внесків, має власний реєстраційний номер, то відповідно має виконувати обов'язки, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно врахували наведені обставини і їх висновок про наявність підстав для прийняття рішення на користь позивача ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними і наявними у справі доказами.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.
Керуючись статями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
І.Я. Олендер