"29" січня 2014 р. м. Київ К/800/64539/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Олексієнка М.М.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року,
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд і зазначеним позовом.
Посилався на незаконність дій відповідача про відмову в пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої півночі та перерахунку пенсії.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року, позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В касаційні скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що судами не розглянуто його клопотання про поновлення строку.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду і підстав для визнання причин пропуску строку поважними немає.
З таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає нормам процесуального права..
Строки звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 99 КАС України.
Відповідно до положень частин першої та другої зазначеної норми, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цими Кодексом або іншими законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві ОСОБА_2 просив здійснити пільгове обчислення стажу роботи з розрахунку одного року роботи у районах Крайньої Півночі на один рік шість місяців, у зв'язку з чим провести перерахунок пенсії і її виплату з 01.08.2012 року. При цьому позивач зазначав що про відмову в задоволенні його вимоги довідався з листа УПФ від 19.11.2012 року
Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не перевірив, хоча вони мають суттєве значення для обрахування строків звернення до суду та вирішення спору.
Зокрема, судом не зроблена належна оцінка доводам позивача про необхідність обраховування строку звернення до суду з 19.11.2012 року, тобто з моменту отримання роз'яснення УПФ. Крім того, суд не звернув увагу і на ту обставину, що ОСОБА_2 просив провести перерахунок пенсії та її виплату з 01.08.2012 року.
Апеляційний суд допущені порушення судом першої інстанції не виправив, тому судові рішення підлягають скасуванню з направлення справи для продовження розгляду (вирішення питання про прийняття позовної заяви) до суду першої інстанції.
При вирішенні питання щодо поважності пропуску строків звернення до суду, слід звернути увагу на те, чи здійснює, в даному випадку, УПФ передбачену відповідним законом дію або приймає рішення у визначений строк. Якщо строк у законі зазначений, але по закінченню його дію чи рішення, яку відповідач зобов'язаний був здійснити не здійснив, то таку поведінку слід розцінювати як відмову і відповідно обчислювати строки оскарження, початок його перебігу.
Якщо ж обов'язок здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені, то бездіяльність може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право ухвалити нове рішення, якщо обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (частина перша статті 227 КАС України)
З урахуванням зазначених норм та приймаючи до уваги, що судами постановлені ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, суд касаційної інстанції не наділений правом ухвалювати рішення по суті позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, частиною першою статті 227, статтею 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2013 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський