"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/87053/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратура Львівської області про оскарження бездіяльності,
У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратура Львівської області про оскарження бездіяльності.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року, позов повернено позивачу.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є адвокатом і представником ОСОБА_3 в кримінальній справі, яка порушена постановою слідчого СВ Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області від 18 липня 2006 року за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України. Тобто, оскаржувана бездіяльність відповідача стосується не тільки особистих інтересів позивача, а й прав, свобод та інтересів особи, яку він представляє.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо безпідставності посилання позивача про захист його права жити у правовій державі, оскільки воно є загальним і не стосується завдань адміністративного судочинства, передбачених частиною 1статті 2 КАС України.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що територіальна підсудність Окружного адміністративного суду м. Києва не поширюється на адресу, за якою знаходиться відповідач, та про те, що дана справа підсудна Львівському окружному адміністративному суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратура Львівської області про оскарження бездіяльності - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній