УХВАЛА[1]
06 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року, -
встановила:
13.06.2013 р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому посилалася на те, що 26.09.2006 р. ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 5000 доларів США, який зобов'язалась повернути 02.08.2006 р.
Крім цього, 20.04.2007 р. ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 20000 доларів США, які зобов'язалась повернути 20.04.2008 р., проте 20.12.2008 р. повернула лише 5000 доларів США.
15.07.2008 р. ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 19000 євро, які зобов'язалась повернути до 15.09.2008 р., проте 20.12.2008 р. повернула лише 2400 доларів США. Залишок боргу на 20.12.2008 р. склав 20 000 доларів США.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
Оскільки позивач є спадкоємцем ОСОБА_1 за заповітом та отримав свідоцтво про прийняття спадщини, просила суд відповідно до ст.ст. 1046-1050, 1166 ЦК України стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 отримані нею кошти за договорами позики на загальну суму 326 000 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 18 876 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неврахування судом обставин, що мають значення для справи.
Свої доводи обґрунтовує тим, що спадкодавець на день смерті мав право на всі борги відповідача і лише по одному боргу було пропущено строк позовної давності з поважних причин. Частковим поверненням боргу відповідачка визнала свої зобов'язання. Право позивача на отримання позики виникло лише після отримання ним свідоцтва про право на спадщину - 22.11.2012 р. З урахуванням того, що позивач звернувся з позовом до суду 13.06.2013 р., строк позовної давності по заявленим ним вимогам не сплив.
В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_6 просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначила, що грошові кошти по борговим розпискам повернуто. Крім цього, по розписці від 02.06.2006 р. ОСОБА_1 за свого життя не скористався правом звернення до суду про стягнення боргу. По другій розписці строк позовної давності закінчився 20.04.2011 р., а по третій розписці - 15.09.2011 р. З часу відкриття спадщини позивач мав право на звернення до суду з даним позовом, проте своїм правом вчасно не скористався. Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено три договори позики: 02.06.2006 р. на суму 5000 доларів США з терміном повернення до 02.08.2006 року ; 20.04.2007 р. на суму 20000 доларів США з терміном повернення до 20.04.2008 р.; 15.07.2008 р. на суму 19000 євро з терміном повернення до 15.09.2008 р., про що надано відповідні розписки.
Відповідач ОСОБА_2 частково виконала свої зобов'язання, повернувши 20.12.2008 р. по розписці від 20.04.2007 р. 5000 доларів США та 2400 доларів США по розписці від 15.07.2008 р. (а.с.5,6).
19.11.2009 р. ОСОБА_1 склав заповіт на все свої майно на ім'я позивача ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_1 помер.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності, а відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності. При цьому поважних причин пропущення позовної давності судом встановлено не було.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки останній відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Так, згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності по договору позики від 02.06.2006 р. починає обчислюватися з 02.08.2006 р. Строк позовної давності по вказаним вимогам сплив ще за життя позикодавця, який не скористався своїм правом звернення до суду про стягнення боргу, що свідчить про припинення прав.
Перебіг позовної давності по договору позики від 20.04.2007 р. починає обчислюватися з 20.04.2008 р., а по договору позики від 15.07.2008 р. - з 15.09.2008 р.
Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
З урахуванням часткового повернення відповідачем боргу 20.12.2008 р., що свідчить про переривання перебігу позовної давності, відлік позовної давності необхідно обраховувати саме з цієї дати.
Відповідно до частин 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до винесення судового рішення подано заяву про застосування позовної давності.
Доказів поважності причин пропуску позовної давності матеріали справи не містять, а тому суд обґрунтовано відмовив позивачу у захисті порушеного права.
Доводи апеляційної скарги про те, що право позивача, як спадкоємця позикодавця, на звернення до суду про стягнення грошових коштів за договорами позики виникло лише після отримання ним 22.11.2012 р. свідоцтва про право на спадщину, є необґрунтованим.
Відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до ст.1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Оспорення іншими спадкоємцями права позивача на спадщину не позбавляли останнього права звернення до суду з вказаним позовом.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
Справа №22-ц/796/1408/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гриньковська Н.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.