ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
06 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року,-
встановила:
31.07.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Альянс» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заподіяну майнову шкоду в розмірі 9572,30 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.11.2012 р. близько 16.40 год. у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "NissanQashqai", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "ГАЗ", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ГАЗ", державний номер НОМЕР_2, була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3955694 від 10.07.2012 року, укладеного з НАСК «Оранта». Згідно полісу ліміт відповідальності становить 50 000 грн., франшиза - 510 грн.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № С12-650 від 04.12.2012 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "NissanQashqai", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 61 384,85 грн.
На підставі страхового акту № 507/12/03/ТР25/00/3 від 09.01.2013 року позивачем було виплачено страхове відшкодування за ремонт пошкодженого транспортного засобу у розмірі 59 062,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 788 від 13.12.2012 року та № 1 від 09.01.2013 року.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 р. з НАСК «Оранта» на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» стягнуто 49 490 грн.
Зважаючи на те, що розмір сплаченого страхового відшкодування становить 59 062,30 грн., а розмір ліміту за страховим полісом відповідача - 49490 грн., посилаючись на ст.27 Закону України «Про страхування», статті 993, 1166,1187, 1191 ЦК України, просив стягнути з відповідача на свою користь завдану майнову шкоду в порядку регресу в сумі 9572,30 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» страхове відшкодування в сумі 9572,30 грн. в порядку регресу. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Свої доводи мотивує тим, що матеріали справи не містять доказів його вини в пошкодженні передньої частини автомобіля марки "NissanQashqai", державний номер НОМЕР_1, оскільки до аварійної ситуації був причетний не тільки він. Судом не було залучено до участі в справі водія автомобіля "NissanQashqai", не призначено судової трасологічної експертизи в частині визначення вартості відновлювальних робіт, чим порушено принцип диспозитивності та норми матеріального права.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» Літуча Г.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.11.2012 р. близько 16.40 год. у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "NissanQashqai", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "ГАЗ", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ГАЗ", державний номер НОМЕР_2, була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3955694 від 10.07.2012 року, укладеного з НАСК «Оранта». Згідно полісу ліміт відповідальності становить 50 000 грн., франшиза - 510 грн.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № С12-650 від 04.12.2012 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "NissanQashqai", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 61 384,85 грн.
На підставі страхового акту № 507/12/03/ТР25/00/3 від 09.01.2013 року позивачем було виплачено страхове відшкодування за ремонт пошкодженого транспортного засобу у розмірі 59 062,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 788 від 13.12.2012 року та № 1 від 09.01.2013 року.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 р. з НАСК «Оранта» на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» стягнуто 49 490 грн.
Оскільки розмір страхового відшкодування, сплаченого позивачем, становив 59062,30 грн., а розмір ліміту відповідальності страховика - 49490 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 9572,30 грн.
Разом з тим, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції одночасно застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 993, 1191 ЦК України. При цьому суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода виникла з вини відповідача, позивачем виплачено страхове відшкодування згідно договору страхування, а тому останній набув право на стягнення шкоди з відповідача в порядку регресу.
Однак висновком суду першої інстанції в цій частині погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Крім того, ч. 1 ст. 1191 ЦК України також передбачено право зворотної вимоги, за яким особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Разом з тим, за змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За положеннями зазначених норм права зворотна вимога може існувати у вигляді регресу (ст. 1191 ЦК України) або у вигляді суброгації (ст. 993 ЦК України).
Пунктом 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
За викладених обставин, встановивши факт укладення 22 травня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «Європейський Страховий Альянс» та ОСОБА_3 договору страхування, суд першої інстанції не визначився з наслідками застосування цього договору до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, в розумінні ст. 993 ЦК України.
Оскільки позовні вимоги фактично заявлено з підстав суброгації, тобто переходу права вимоги до страховика, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відповідної зміни судового рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на ст.1191 ЦК України, а з резолютивної частини рішення - слів «в порядку регресу».
Доводи апеляційної скарги в частині завдання збитків також внаслідок дій водія "NissanQashqai", державний номер НОМЕР_1, якого судом не було залучено до участі в справі, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані.
Як вбачається з постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року винною особою в даній дорожньо-транспортній пригоді визнано лише відповідача.
Відповідач, отримавши копію позовної заяви та будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання 12.11.2013 р. не з'явився, заперечень з приводу визначення розміру заподіяної майнової шкоди суду не виловлював, клопотань про необхідність призначення у справі експертизи суду першої інстанції не заявляв.
За таких підстав колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення у зв'язку з цим норм процесуального права.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо доведеності позовних вимог та необхідності їх задоволення відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12листопада 2013 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на ст.1191 ЦК України та з резолютивної частини - слова « в порядку регресу».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/761/2014
Головуючий у суді першої інстанції : Ключник А.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.