І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
06 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі : головуючого судді Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року,-
встановила:
06.03.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС» (надалі - ТОВ «СКС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики №3 від 27.11.2012 року в сумі 13000 грн. з урахуванням 3% річних від простроченої суми, що становить 72,67 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачу, який перебував у трудових відносинах з позивачем з 12 вересня 2012 року, була надана безпроцентна позика в сумі 13000 грн. Фактичне надання позики підтверджується видатковим касовим ордером від 27.11.2012 р. Відповідно до умов договору безпроцентної позики №3 від 27.11.2012 року остаточний розрахунок щодо повернення суми позики мав бути здійснений не пізніше 27 грудня 2012 року. Відповідач не повернув отриману позики, що свідчить про відмову останнього в односторонньому порядку від умов договору.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року позов задоволено. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «СКС» стягнуто суму боргу в розмірі 13072,67 грн. Вирішено питання відшкодування судових витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2013 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього суду від 02 жовтня 2013 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року , як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики №3 від 27.11.2012 року.
Свої доводи мотивує тим, що з заявою про надання грошової позики в розмірі 13000 грн. він до відповідача не звертався, позику не отримував, договір позики від 27.11.2012 р. не міг бути укладеним, оскільки позивачу було відомо, що він звільняється з роботи за власним бажанням з 28.11.2012 р.
Суд не розглянув клопотання його представника від 14.06.2013 р. про витребування доказів, чим порушив його право на належний судовий захист.
В заяві про скасування заочного рішення суду він посилався на фальсифікацію документів, які підтверджують факт укладення договору, на необхідності детальної судової перевірки з викликом свідків події та витребування оригіналів первинних документів для ознайомлення з ними всіх учасників судового процесу. Проте, судом оригінали документів витребувано не було. В свою чергу він надав оригінал договору, в якому встановлено строк повернення позики до 01 вересня 2016 року.
Також зазначив, що судом не було з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а саме: чи має позивач право за статутом надавати позику своїм працівникам за день до звільнення; чи звертався відповідач з заявою про надання позики; чи мала особа, що підписала договір позики, повноваження на його підписання; чи належить підпис на документах, які були надані суду, відповідачу; чи отримувались 27.11.2012 р. грошові кошти позивачем в банку в розмірі 13000 грн. саме на виплату позики відповідачу.
В запереченні на апеляційну скаргу представник ТОВ «СКС» ЛелюкО.О. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу, що міг би бути прийнятим судом до уваги. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано для огляду оригінал договору безпроцентної позики №3 від 27.11.2012 р. та видатковий касовий ордер від 27.11.2012 р. на суму 13000 грн., а відповідач жодного клопотання по те, що договір або касовий ордер є сфальсифікованими, потребують перевірки, про необхідність виклику свідків не заявляв. Відповідачем не було надано договору, в якому встановлено строк повернення позики до 01 вересня 2016 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з наведених в ній підстав.
Представник позивача Кретов О.О. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «СКС» (позикодавець) та ОСОБА_1 ( позичальник) було укладено договір безпроцентної позики №3 від 27.11.2012 р.
Відповідно до п.1 вказаного договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 13 000 грн. Грошові кошти, зазначені в п.1 цього договору, передані позичальнику до підписання цього договору, підписання цього договору сторонами підтверджує даний факт.
Відповідно до п.2.1 цього договору, повернення позичених грошей має бути здійснено позичальником частинами, згідно умов погашення, що передбачені додатком №1 до цього договору (надалі - графік повернення позики), що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.3 цього договору строку позики визначається з моменту набрання чинності цим договором і діє до 27 грудня 2012 року.
Оскільки відповідачем не було виконано умов договору щодо повернення суми позики у визначений в договорі строк, останній не надав відповідних доказів на спростування вимог позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що наданий позивачем договір безпроцентної позики №3 від 27.11.2012 р. відповідачем не оспорений, не визнаний судом недійсним, а тому є чинним.
Посилання відповідача на те, що договір безпроцентної позики №3 від 27.11.2012 р. був сфальсифікований, є необґрунтованими.
Як пояснив сам відповідач в суді апеляційної інстанції, оригінал договору безпроцентної позики №3 від 27.11.2012 р., оглянутий ним в судовому засіданні, містить його підпис.
Згідно ч.1, ч. 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів, що спростовують значення оспорюваного документа та можуть бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів, суду не надано.
Відсутність доказів наявності заяви про звернення відповідача за отриманням грошової позики, надання позики за день до звільнення з роботи, не є обставинами, що свідчать про безгрошовість укладеного договору.
Не є такими доказами й книга реєстрації наказів, колективний договір, статут, журнал реєстрації, звіт по касі з касового апарату, а також покази свідків.
У відповідності до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Вирішуючи даний спір суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, що виникли між ними та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених вимог.
Висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні та наданих сторонами доказах.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги є непереконливими і не спростовують висновків суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/1582/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Пасинок В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.