Справа № 22-2460 Головуючий у1-й інстанції - Захарчук С.С.
Доповідач - Пікуль А.А.
6 лютого 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
ПобірченкоТ.І.
при секретарі Кучер Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Даниленка Сергія Петровича в інтересах Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення пені, трьох процентів річних,
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 3 грудня 2013 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі: ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") про стягнення пені та трьох процентів річних у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування.
Суд стягнув з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_4 3% річних у розмірі 532 грн. 60 коп., 2 011 грн. 14 коп. пені за прострочку виплати страхового відшкодування та 229 грн. 40 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - про стягнення пені за період з 24 травня 2011 року по 28 січня 2012 року у розмірі 1 408 грн. 12 коп. (3419,26 - 2011,14); про стягнення трьох процентів річних на суму 141 грн. 08 коп. (673,68 - 532,60), відмовлено (а.с.24-26).
Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" через свого представника ДаниленкаС.П. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати (а.с.31).
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 24 травня 2011 року по 28 січня 2012 року у розмірі 1 408 грн. 12 коп. та про стягнення трьох процентів річних на суму 141 грн. 08 коп. позивачем не оскаржується.
В суд апеляційної інстанції сторони не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення їм судових повісток: уповноваженій особі ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" - 20 січня 2014 року; особисто ОСОБА_4 - 21 січня 2014 року (а.с. 39-40).
Суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність, відхиливши клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи від 31 січня 2014 року, яке надійшло до суду поштою 3 лютого 2014 року (а.с.41-42), оскільки поважність причин неявки позивача у судове засідання (службове відрядження) не підтверджена відповідними доказами, а відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2011 року стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_4 13 305 грн. 83 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди (а.с.6-8).
Зазначену суму страхового відшкодування страховиком було виплачено позивачу 29 січня 2013 року (а.с.9).
За період з 24 травня 2011 року по 29 січня 2013 року позивачем нараховано пеню за прострочку виплати страхового відшкодування у розмірі 3 419 грн. 26 коп.
У судовому засіданні представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.
За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочку виплати страхового відшкодування в межах одного року за період з 29 січня 2012 року до 29 січня 2013 року у розмір 2 011 грн. 14 коп.
Позивачем за період з 24 травня 2011 року до 29 січня 2013 року нараховано 3% річних у розмірі 673 грн. 68 коп.
Ураховуючи те, що сума страхового відшкодування була стягнута зі страховика на користь позивача на підставі рішення суду від 20 вересня 2011 року, яке набрало законної сили 30 вересня 2011 року, районний суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 532 грн. 60 коп. - 3% річних за період з 1 жовтня 2011 року по 29 січня 2013 року.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що правові підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити позивачу три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відсутні, не можуть бути прийняті апеляційним судом в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.
Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату).
За правилом п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, районний суд обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок сплатити позивачу три проценти річних за порушення строків виплати страхового відшкодування за період з 1 жовтня 2011 року по 29 січня 2011 року.
Посилання апеляційної скарги на порушення судом норм матеріального права в частині застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, про застосування якої було заявлено відповідачем, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, однак можуть бути підставою для його зміни, виходячи з наступного.
За правилом ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто пеня - це грошова санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч.2 ст. 258 ЦК України).
За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Враховуючи викладене, при поданні позову (направленні його поштою) 18 жовтня 2013 року (а.с.10), з урахуванням тієї обставини, що відповідач подав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені (а.с.19), вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за період з 18 жовтня 2012 року по 29 січня 2013 року включно, тобто за 104 дні прострочення.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 568 грн. 69 коп. (13305,83 х (7.5% х 2) : 365 дн. х 104 дн.)
Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені - зменшення розміру пені за прострочення виплати страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 568 грн. 69 коп.
Керуючись ст.303, 307-309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Даниленка Сергія Петровича в інтересах Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 грудня 2013 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені.
Зменшити розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_4 з 2 001 грн. 14 коп. до 568 грн. 69 коп. (П'ятсот шістдесят вісім грн. 69 коп.).
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
Т.І.Побірченко