Справа №22-ц/796/2310/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Кириленко Т.В..
Доповідач: Ратнікова В.М.
06 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року про надання дозволу головному державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві дозволу на примусове входження до житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1,-
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві задоволено.
Надано дозвіл головному державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві на примусове входження до житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про надання дозволу на примусове входження до житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду є незаконною та постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному дослідженні та з'ясуванні обставин справи. Зазначає, що висновки суду 1-ї інстанції про те, що ОСОБА_2 жодним чином не реагує на вимоги державного виконавця щодо добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса та сплату боргу є безпідставними, оскільки державний виконавець не повідомив його про відкриття виконавчого провадження .Жодна постанова та/або вимога з Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві на адресу ОСОБА_2 не надходила. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд 1-ї інстанції порушив конституційні права інших власників квартири АДРЕСА_1, щодо недоторканості житла, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Крім того, судом 1-ї інстанції не повідомлено ОСОБА_2 про розгляд подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, чим порушено його права та інтереси.
В судове засідання ОСОБА_2 та представник Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві не з'явилися, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 378 596,26 грн. на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2. Дане нерухоме майно на підставі іпотечного договору №800002391-И від 26.10.2007 року було передано в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань боржника ОСОБА_2 по кредитному договору №800002391 від 26.10.2007 року перед Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», строк сплати за яким настав 26.05.2009 року.
12 червня 2013 року на підставі вказаного виконавчого напису головним державним виконавцем ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м.Києві було відкрито виконавче провадження (ВП №38432544) та запропоновано боржнику добровільно виконати виконавчий документ в 7-ми денний строк з дня отримання постанови. Даною постановою також накладено арешт на все майно ОСОБА_2, а також заборонено останньому здійснювати відчуження будь-якого майна.
12.06.2013 року копію постанови було надіслано на адресу ОСОБА_2.
07 серпня 2013 року та 20 серпня 2013 року державним виконавцем ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м.Києві на ім'я ОСОБА_2 було сформовано виклик державного виконавця, яким було зобов'язано боржника, відповідно, 12.08.2013 року та 28.08.2013 року з 09 до 12 год. з'явитися для сплати боргу або надання підтверджуючих документів про сплату.
З матеріалів справи також вбачається, що 04.10.2013 року та 11.10.2013 року, з метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м.Києві було здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_1, проте доступу державному виконавцю до квартири надано не було. За даними фактами головним державним виконавцем ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м.Києві було складено відповідні акти.
21 жовтня 2013 року головний державний виконавець ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м.Києві звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з поданням про надання дозволу на примусове входження до житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1.
Своє подання мотивував тим, що боржник ухиляється від надання державному виконавцеві можливості здійснити опис майна боржника, що підтверджується актами державного виконавця.
Постановляючи ухвалу про надання дозволу головному державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві на примусове входження до житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1, суд першої 1-ї виходив з того, що подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві є обґрунтованим, а тому наявні правові підстави для його задоволення.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має, зокрема, право: безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Судом достовірно встановлено, що в процесі здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 29 квітня 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було здійснено виходи за адресою проживання боржника ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_1, проте доступу державному виконавцю до квартири надано не було.
Такі дії мешканців квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 унеможливлюють примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 29 квітня 2013 року щодо звернення стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці, а саме: квартиру АДРЕСА_1 для погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» на загальну суму 378 596,26 грн.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, а тому наявні всі правові підстави для задоволення подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про надання дозволу на примусове входження до житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд подання державного виконавця відбувся без виклику боржника, що є порушення вимог процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ч.2 ст.376 ЦПК України встановлено, що суд розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що надаючи дозвіл на примусове проникнення державного виконавця до квартири АДРЕСА_1, суд 1-ї інстанції порушив конституційні права щодо недоторканості житла інших власників квартири АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з огляду на те, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить і ОСОБА_2 та на підставі іпотечного договору №800002391-И від 26.10.2007 року була передана в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань боржника ОСОБА_2 по кредитному договору №800002391 від 26.10.2007 року перед Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду постановлена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані докази та дав їм правильну правову оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду також не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: