Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Куренков Є.С.
№ 22-ц/796/1330/2014 Доповідач: Шебуєва В.А.
05 лютого 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Шпируку О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності на частку спадкового майна та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на частку спадкового майна,-
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, про визнання права власності на частку спадкового майна, а також позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на частку спадкового майна.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частку спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/5 частку спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання права власності на частку спадкового майна. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в матеріалах спадкової справи відсутні докази на підтвердження відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 свідоцтв про право на спадщину, а також на підтвердження того, що відповідачами створювалися перешкоди для отримання позивачами вказаних свідоцтв. А тому, у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання права на частку спадкового майна, оскільки між сторонами відсутній спір про право. Крім того, вважає, що судом було допущено порушення засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання відповідач ОСОБА_4 і представник третьої особи Головного управління юстиції у м.Києві не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, про що в книзі реєстрації смертей 22 березня 2005 року зроблено відповідний актовий запис за № 5601, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 146, т. 1).
За життя ОСОБА_6 заповіту складено не було.
18 квітня 2005 року ОСОБА_1, яка відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу від 01 серпня 1992 року НОМЕР_2 є дружиною померлого, від свого імені та від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до копії свідоцтва про народження від 22 липня 1995 року є дочкою померлого, звернулася до Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 (а. с. 145, 147, 148, т. 1).
На підставі поданої заяви державним нотаріусом Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 за № 61 (а. с. 144-219, т .1).
22 липня 2005 року із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 звернулися батьки померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 165, т. 1).
Також, 04 серпня 2005 року із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 звернулася ОСОБА_3, яка відповідно до копії свідоцтва про народження від 05 січня 1988 року НОМЕР_3 є дочкою померлого (а. с .170-171).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлофонду Харківської райдержадміністрації м. Києва від 17 вересня 1997 року згідно з розпорядженням (наказом) 17 вересня 1997 року №14407 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_4 належить на праві власності в рівних частках квартира АДРЕСА_1 (а. с. 149, 180, т. 1).
Відповідно до довідки-характеристики Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 26 липня 2005 року №1101213, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 17 листопада 2004 року МРЕВ-5 м. Києва ДАІ ГУ-УМВС України, за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житло забезпечення Київської міської державної адміністрації від 25 червня 2002 року серія КВ номер №73004 на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 17 червня 2002 року № 836-С/КІ, а також право власності на автомобіль марки Hyundai, модель Accent 1.5 І, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а. с. 151, 179, т. 1).
26 квітня 2006 року державним нотаріусом Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори було на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на Ѕ частку в спільному сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу, що складається з автомобіля марки Hyundai, модель Accent 1.5 І, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_4, та квартири АДРЕСА_2 (а. с. 210, 211, т. 1).
В травні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1, просили зобов'язати відповідачів солідарно виплатити кожному з них компенсацію вартості спадкового майна у розмірі 153 000,00 грн. кожному, а всього 306 000 грн. (а. с. 1-3, т. 1).
Також, в травні 2011 року ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1, просила стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості спадкового майна у розмірі 153 000,00 грн. (а. с. 45-47, 60-70, т. 1).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та справу за позовом ОСОБА_5 було об'єднано в одне провадження (а. с. 95-96, т. 1).
13 березня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уточнили свої вимоги та просили суд визнати за ними, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності на 1/5 частку спадкового майна, яка залишилася після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за кожним, та стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 153 000 грн. компенсації за належну їм частку спадкового майна, а всього 306 000,00 грн. (а. с. 227-228, т. 1).
28 березня 2013 року ОСОБА_5 уточнила свої вимоги та просила визнати за нею права власності на 1/5 частку спадкового майна, яка залишилася після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а також стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на її користь 153 000 грн. компенсації за належну їй частку спадкового майна (а. с. 234, т. 1).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року на підставі заяви представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також позовні вимоги ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_4 суми компенсації за належну їм частку спадкового майна залишено без розгляду (а. с. 86-91, т. 2).
Решенням цього ж суду від 14 жовтня 2013 року позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 1/5 частці спадкового майна, яке залишилося після ОСОБА_6 було задоволено.
Колегія суддів не убачає підстав для зміни або скасування рішенням суду першої інстанції.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 не заперечує право на 1/5 частку майна померлого ОСОБА_6 кожного спадкоємця. Законність та обґрунтованість рішення суду заперечується відповідачкою з тих підстав, що позивачі не надали суду відмову нотаріуса у видачі спадкоємцям свідоцтв по право на спадщину.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в заяві про уточнення позовних вимог порушили перед судом питання визнання за спадкоємцями права на певну частку спадкового майна померлого ОСОБА_6 та присудження їм грошової компенсації вартості спадкового майна. Позовні вимоги обґрунтовували неможливістю спільного володіння і користування спадковим майном, а не чиненням з боку ОСОБА_1 перешкод в отриманні правовстановлюючих документів на спадкове майно для отримання відповідного свідоцтва у нотаріуса. (т.1, а.с. 227-228).
Як встановлено судом, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до положень ст. ст. 1258, 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та прийняли спадщину у порядку, визначеному ст. ст. 1268-1270 ЦК України.
Рішенням суду першої інстанції фактично було визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право на частку спадкового майна.
Саме по собі рішення суду, яким було визнано право на частку у спадковому майні не є правовстановлюючим документом та не є підставою для реєстрації права власності на конкретне спадкове майно, або на його частку.
Таке рішення суду може бути надано сторонами нотаріусу з метою оформлення права на спадщину видачі їм свідоцтв про право на спадщину у порядку, визначеному ст. ст. 1296-1300 ЦК України.
Статтею 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
При цьому, як було встановлено, ОСОБА_1 право позивачів на частку спадкового мана не оспорює.
Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 свідоцтв про право на спадщину, а також на те, що відповідачі не створюють перешкод для отримання позивачами вказаних свідоцтв.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді