Справа: № 2-а/2508/8350/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Короїд Ю.М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
31 січня 2014 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Козелецькому районі Чернігівської області, Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної держаної адміністрації Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести нарахування та виплату грошової допомоги, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Козелецькому районі Чернігівської області, Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної держаної адміністрації Чернігівської області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12.12.2011 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій та стягнення невиплачених коштів відповідно ст. 37,39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 12.12.2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити донарахування коштів відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та здійснити виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати встановленої на відповідний період згідно зі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».за період з 08.03.2011 року по 12.12.2011 року.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою яка віднесена до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає у зоні радіоактивного забруднення.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року та Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з вищевказаними Постановами КМУ, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.
Крім того, пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011р.» № 3491-V1 від 14.06.2011 (набрав чинності з 19.06.2011р.) встановлено, що у 2011 році норми і положення ст..ст.39,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011р.
На виконання п.7 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України 06.07.2011р. прийняв постанову № 745 (опублікована та набула чинності 23.07.2011р). Цією постановою визначено розміри виплат, передбачені вищезазначеними законами, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни у ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до цих змін громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо змін, унесених до ст. 37 Закону № 796-XII.
Згідно ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 37 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.
Всупереч названій статті Закону № 796-XII позивачу вказана грошова допомога виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагають положення названого Закону.
Зміст Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якої у вищевказаний період не зупинялась.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, щомісячна грошова допомога, у вищезазначений період, відповідачем неправомірно виплачувалась на підставі постанови КМ України, якою обмежені права позивача, порівняно з правами, встановленими положеннями ст. 37 Закону № 796-XII, а тому застосуванню підлягає саме остання, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.8, 195, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Козелецькому районі Чернігівської області Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної держаної адміністрації Чернігівської області на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12.12.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Козелецькому районі Чернігівської області, Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної держаної адміністрації Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести нарахування та виплату грошової допомоги - залишити без задоволення.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12.12.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2014 року.
.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.