Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/331/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Комлач О.Ф.
Спори, що виникають із земельних правовідносин Доповідач Потапенко В. І.
Іменем України
05.02.2014 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді - Потапенка В.І.
Суддів - Черненко В.В. , Кіселика С.А.
секретар - Кечкін А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства «Дєдов» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.11. 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Дєдов» про визнання договору оренди землі недійсним ,-
02.09.2013 року ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до селянського фермерського господарства «Дєдов» про визнання договору оренди землі недійсним. Посилались на те, що договір оренди землі б/н від 2010 року , укладений між сторонами по справі не відповідає вимогам , передбаченим ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.11. 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № бн від 2010 року , укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Дєдов» , зареєстрований 09 листопада 2010 року за № 041037900065, з моменту його вчинення. Стягнуто судові витрати. У апеляційній скарзі селянське фермерське господарство «Дєдов» просить скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.11. 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог , з підстав , передбачених ст. 309 ЦПК України. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у оспорюваному договорі оренди землі такої істотної умови , як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки , що є порушенням ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та підставою для визнання договору недійсним. Про те , погодитися з висновком суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного. Апеляційним судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,89 га , яка розташована на території Триліської сільської ради , що посвідчується копією Державного акту ( ас. 5) Між сторонами по справі у 2010 році укладено договір оренди землі терміном на 15 років , зареєстрований в Олександрівському офісі КРФЦЗКД 09 листопада 2010 року ( ас. 6-7) Згідно акту прийому - передачі земельних ділянок від 2010 року позивач передав відповідачу земельну ділянку № НОМЕР_1 ( ас. 7, зворот) З встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини регулюються ЦК України, Законом України "Про оренду землі". За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ (далі - Закон № 161-ХІУ) ( в редакції на час укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі окрім інших є також умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. В позовній заяві ОСОБА_2 не наводить запропонованих нею конкретних умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка вона наполягали внести до договору, а відповідач відмовився від цього. Заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди землі , позивач не зазначила , у чому полягає порушення її прав як орендодавця відсутністю у договорі конкретно визначеної умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Задовольняючи позов , суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, не встановив, чи дійсно порушуються права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди зазначеної умови, її істотності, а також судом не з'ясовано, в чому саме полягає порушення законних прав позивача. З змісту позовної заяви ОСОБА_2 не вбачається , що відсутністю у договорі оренди землі такої істотної умови як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки порушуються її права та які конкретно. Враховуючи вищезазначене , колегія суддів дійшла переконання, , що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права , що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів ,- ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Дєдов» - задовольнити. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.11. 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Дєдов» про визнання договору оренди землі № бн від 2010 року , укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Дєдов» , зареєстрованого в Олександрівському офісі КРФЦЗКД 09 листопада 2010 року за № 041037900065 - відмовити. Судові витрати , пов'язані із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції покласти на сторони. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - суддя
Судді :