Справа № 336/9584/13-а
Пр. № 2-А/336/312/2013
26 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
при секретарі - Морозовій В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу по ОСП № 3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщика міліції Чичканя Андрія Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яку винесено 20 жовтня 2013 року інспектором взводу по ОСП № 3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщиком лейтенантом міліції Чичканем А.М. за ознаками правопорушення, що передбачене ст. 122 ч. 1 КупАП.
В обґрунтування вимог в судовому засіданні представник позивача пояснила, що оскаржувана постанова містить висновки про рух її довірителя о 10 годині 52 хвилини 20 жовтня 2013 року на транспортному засобі в населеному пункті, а саме: в с. Братське Дніпропетровської області, що обмежує дозволену швидкість руху шістдесятьма кілометрами, із швидкістю 85 км/г, всупереч вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Вважає, що висновок інспектора не ґрунтується на фактичному вчиненні ним правопорушення, оскільки прилад «ТРУКАМ», яким зафіксовано швидкість руху, міг зафіксувати швидкість руху інших автомобілів, так як позивач рухався в щільному потоці транспорту. З матеріалів справи не вбачається, де саме рухався транспортний засіб, чи наявні на ділянці дороги знаки, що обмежують швидкість, та свідчать про пересування по населеному пункту. Крім того, в порушення вимог нормативних джерел, що регламентують порядок застосування працюючих в автоматичному режимі приладів фіксації порушень правил безпеки дорожнього руху, позивачу не було надано роздруківки матеріалів фотофіксації.
На підставі викладеного просить визнати дії інспектора протиправними, а оскаржувану постанову скасувати.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце вирішення позову, про що свідчать наявні у справі розписки про отримання судових сповіщень, до суду не з'явився, надавши письмові заперечення проти позову.
Письмові заперечення містять посилання на необґрунтованість позову, а також твердження про законність дій посадової особи ДАІ при притягненні до адміністративної відповідальності, зокрема, про законність використання вимірювача швидкості «ТРУКАМ» № 000582 з демонстрацією матеріалів фотозйомки, з яких очевидно випливало порушення швидкості руху автомобілем, що належить саме позивачеві, про що свідчить посилання на фото на реєстраційний номер цього транспортного засобу.
За згаданих обставин у відповідності до ст. ст. 122, 128 КАС України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові заперечення відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2013 року інспектором взводу по ОСП № 3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщиком лейтенантом міліції Чичканем А.М. відносно позивача винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП за ознаками перевищення водієм транспортного засобу встановлених обмежень руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно із п. 12.4 Правил дорожнього руху України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більш 60 кілометрів на годину.
Відповідно до ст. 9 КупАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а за змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясовувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно із ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Вирішуючи позов, суд знаходить твердження позивача неспроможними, оскільки прилади з функціями фотофіксації є засобами доказування при провадженні у справі про адміністративне правопорушення, тому застосування приладу, чию технічну спроможність оспорює позивач, є таким, що ґрунтується на вимогах закону щодо збирання доказів, а зазначене джерело доказів - допустимим та достовірним.
З огляду на викладене суд знаходить, що позивач не довів обґрунтованість своїх вимог, тоді як автор постанови виніс її за наявності в діях позивача ознак порушення правил безпеки руху.
Між тим, суд вважає, що інспектором при покладенні на позивача відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення не повною мірою враховано обставини справи та дані про особу правопорушника.
Як встановлено судом, перевищення швидкості позивач припустив не навмисно, а її перевищення лише на 5 км/г більш ніж граничний розмір перевищення, після якого настає адміністративна відповідальність.
Крім того, суд вважає, що при винесенні постанови посадова особа ДАІ мала врахувати відсутність фактів притягнення до адміністративної відповідальності, ненастання суспільно-небезпечних наслідків, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Сукупність перелічених фактичних даних, на думку суду, свідчить про малозначність вчиненого позивачем правопорушення.
У відповідності до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За змістом ст. 9 КАС суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладені обставини суд знаходить всі підстави для зміни постанови в частині покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафу, вважаючи за доцільне обмежитися усним зауваженням у зв'язку із малозначністю вчиненого.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 69, 70, 71, 86, 122, 128, 158-160, 162, 171, 185, 186 КАС України, ст. ст. 1, 7, 9, 251, 280, 122 ч. 1, 22, 258, 288 КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до інспектора взводу по ОСП № 3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщика міліції Чичканя Андрія Михайловича задовольнити частково.
Змінити постанову від 20 жовтня 2013 року, яку винесено інспектором взводу по ОСП № 3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщиком лейтенантом міліції Чичканем А.М. за ознаками правопорушення, що передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, відносно ОСОБА_1.
Викласти постанову в частині накладення стягнення у такій редакції:
«Звільнити ОСОБА_1 від відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі закрити.».
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Щаслива