Вінницький районний суд Вінницької області
Справа № 128/3799/13-ц
29.01.2014 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Шевчук Л.П.
при секретарі: Жигаровій Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 20.08.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем було укладено кредитний договір №б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 750,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві.
В порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 10.06.2013 року, відповідач заборгував позивачу 33715,47 грн., з яких 31174,66 грн. - заборгованість за кредитом; 459,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1581,69 грн. - штраф (процентна складова).
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 33715,47 грн. за кредитним договором б/н від 20.08.2007 року, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та на порушення відповідачем умов кредитного договору. Також, суду пояснив, що відповідачу було замінено за його заявкою картку у зв'язку із втратою на картку № НОМЕР_1, рахунок залишився попередній за договором кредиту з якої відповідач і здійснив платіж в погашення заборгованості в сумі 7000,00 грн. 18.09.20008 року. Строк погашення чергового платежу за кредитним договором до 30.09.2009 року. Вважає, що строк позовної давності банком не пропущений, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність, а також просив застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, оскільки строк погашення чергового платежу за кредитним договором до 30.09.2009 року, а до суду банк звернувся 24.07.2013 року.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, підтримавши пояснення свого представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що 20.08.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 750,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач прийняв на себе відповідні зобов'язання щодо порядку повернення коштів банку.
Укладення відповідного кредитного договору підтверджується заявою на отримання кредитних коштів за підписом відповідача від 20.08.2007 року, Умовами і правилами надання банківських послуг (5, 6-9), що відповідає ст. 634 ЦК України.
Відповідач не виконав свої зобов'язання по кредитному договору, а саме згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту, враховуючи умови даного договору про несвоєчасне виконання зобов'язань, ОСОБА_1 станом на 10.06.2013 року заборгував позивачу 33715,47 грн., з яких 31174,66 грн. - заборгованість за кредитом; 459,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1581,69 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 3,4).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. ст. 525, 526, 530, 536, 543 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг Кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.
Із заяви позичальника вбачається, що строк дії картки до липня 2009 року (а.с.4). Також, строк дії карти зазначено на лицевій стороні карти (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця (а.с. 30).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.
Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Із пояснень представника позивача встановлено, що заборгованість за кредитним договором погашається щомісячними платежами та останній строк чергового платежу - 30.09.2009 року.
Таким чином, повернення кредитних коштів визначено періодичними щомісячними платежами, тому у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів має обчислюватись із моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
До суду з відповідним позовом позивач звернувся 24.07.2013 року, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, врахувавши, що право позивача порушено, однак сплив строк позовної давності звернення до суду, про застосування якого заявлено відповідачем у спорі, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 536, 610, 611, 623-625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 256, 257, 261, 266, 267 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 197, 212 - 215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Л.П. Шевчук