Іменем України
14 січня 2013 року Справа №827/2104/13-а
місто Севастополь
17 год. 05 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Балась Т.П., при секретарі Безпрозванній В.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - договір від 04.12.2013 року;
представника відповідача - Севастопольської міської державної адміністрації - в судове засідання не з'явився;
представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі, про визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо неналежного підготування та направлення на адресу позивача листа-відповіді № П-57-1 від 08.07.2013 року, в якій вказані необґрунтовані, непередбачені нормами чинного законодавства підстави для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування шкоди; стягнення з відповідача 145 100 гривень матеріальної шкоди, 80 гривень сплати судового збору за касаційне оскарження та 80 000 гривень моральної шкоди.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.10.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Закону України "Про місцеві державні адміністрації", відсутністю у листі-відповіді обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні заяви про відшкодування шкоди із посиланням на норми чинного законодавства. Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 145 100 гривень матеріальної шкоди, 80 гривень сплати судового збору за касаційне оскарження та 80 000 гривень моральної шкоди, з підстав позбавлення ОСОБА_1 власності на земельну ділянку.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, проте яке за змістом є фактично клопотанням про закриття провадження у справі з огляду на те, що спір є приватноправовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі не направила свого повноважного представника в судове засідання, будь-яких письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.
Ухвалою суду від 14.01.2014 року провадження у справі № 827/2104/13-а в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 145 180 гривень та моральної шкоди у розмірі 80 000 гривень - закрито.
В судовому засіданні 14.01.2014 року судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-III (далі ЗК України або Кодекс №2768-III) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою зазначеної статті Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
На підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 02.04.2010 року № 980-р, 13.05.2010 року Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1 га.
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 22.03.2012 року визнано недійсним державний акт ОСОБА_1 серії ЯИ № 079111 на право власності на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1га., витребувано на користь Севастопольської міської ради з незаконного володіння земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1га., стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 107 грн. 30 коп.
За результатом касаційного оскарження, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 23.07.2012 року винесено ухвалу, якою залишено без змін рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 22.03.2012 року. Однією з підстав зазначених судових рішень є те, що розпорядження № 980-р видане Севастопольською міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень, так як відповідно до вимог чинного земельного законодавства до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження із розпорядження землями а межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Враховуючи наведене, в ухвалі судом зроблено висновок, що саме Севастопольська міська рада має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.
17.06.2013 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої діями посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації ОСОБА_1 - у розмірі 145 287 грн. 30 коп. матеріальної шкоди, та 100 000 грн. моральної шкоди.
17.07.2013 року на адресу представника позивача надійшла відповідь від 08.07.2013 року за вих. №П-57/1 про відмову у задоволені заяви про відшкодування шкоди позивачу, посилаючись на ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а саме відповідач зазначив, що голови місцевих державних адміністрації видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством, розпорядження від 02.04.2010 року № 980-р фактично було підписано ОСОБА_3, який займав на цей час посаду першого заступника голови Севастопольської міської державної адміністрації.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У листі від 08.07.2013 року наведено норми цивільного законодавства, якими врегульовано іншу сферу правовідносин, а саме виконавцем зазначеної відповіді без будь-яких на те підстав зазначено посилання на статтю 174 Господарського кодексу України, ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України, що свідчить про формальний підхід при підготовці відповіді без вивчення конкретних обставин справи.
Відповідачем не враховано позицію Європейського суду з прав людини та конкретні судові рішення, які були зазначені у заяві представника позивача, в яких висловлено позицію, за якою у разі отримання громадянином від держави майна подальше позбавлення громадянина його майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Таким чином, при розгляді заяви позивача відповідачем не досягнуто основної мети - забезпечення поновлення порушених прав, вжиття заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» № 586-XIV посадові особи місцевих державних адміністрацій несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів місцевих державних адміністрацій, наказами керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевих державних адміністрацій при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.
Держава має право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевої державної адміністрації, яка заподіяла шкоду, у розмірах і порядку, визначених законодавством.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації по неналежному підготуванню та наданню листа-відповіді № П-57-1 від 08.07.2013 року.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльність Севастопольської міської державної адміністрації, суд не знайшов достатніх підстав для задоволення такої вимоги, оскільки позивачем не наведено жодних обставин на підтвердження бездіяльності відповідача, пов'язаної з підготовкою та наданням відповіді на заяву про відшкодування шкоди.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надав жодних заперечень на адміністративний позов, не вжив заходів щодо доказування правомірності своїх дій пов'язаних з підготовкою та наданням листа-відповіді від 08.07.2013 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації щодо неналежного підготування та надання листа-відповіді №П-57/1 від 08.07.2013 року.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 34 грн. (тридцять чотири гривні) 41 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова у повному обсязі складена 04.02.2014 року.
Суддя Т.П.Балась