донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.01.2014 справа №913/2419/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддівПопкова Д.О., Татенко В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Не з'явився;
від відповідача:Не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області
на рішення господарського судуЛуганської області
від22.10.2013р.(повний текст підписано 24.10.2013р.)
по справі№913/2419/13 (головуючий суддя Секірський А.В., судді Москаленко М.О., Седляр О.О.)
за позовомКомунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №1", м.Лисичанськ Луганської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області
прозобов'язання звільнити орендоване нежитлове приміщення
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.10.2013р. у справі №913/2419/13 позовні вимоги Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №1", м.Лисичанськ Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області про зобов'язання звільнити орендоване нежитлове приміщення після закінчення строку дії договору - задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій остання просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не з'ясовано відповідність укладеного сторонами договору в частині строку його дії приписам чинного законодавства.
Позивач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.
Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився. На адресу апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання його представника. Проте, апеляційний суд вказане клопотання залишає без задоволення, оскільки в силу ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи особисто або через представників, разом з тим, доказів неможливості прибуття в судове засідання особисто відповідача та неможливості надання довіреності іншому представнику суду не надано. Крім того, явка сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №913/2419/13; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області та скасування рішення господарського суду Луганської області від 22.10.2013р. у справі №913/2419/13 з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Так, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем неодноразово укладалися договори оренди нежитлового приміщення, що знаходиться у комунальній власності, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- договір від 18.05.2004 року зі строком дії з 18.05.2004 року по 18.05.2005 року, акт приймання - передачі від 18.05.2004 року;
- договір № 717 від 19.05.2005 року зі строком дії з 19.05.2005 року по 15.05.2006 року, акт приймання - передачі майна від 19.05.2005 року;
- договір № 7 від 16.05.2006 року зі строком дії з 16.05.2006 року по 10.05.2007 року, акт приймання - передачі майна від 16.05.2006 року; додаткова угода до зазначеного договору від 01.04.2007 року, додаткова угода № 40 від 11.05.2007 року про пролонгацію договору оренди з 11.05.2007 року по 10.04.2009 року;
- договір від 27.07.2009 року зі строком дії з 27.07.2009 року по 27.07.2010 року;
- договір № 22/10 від 27.07.2010 року зі строком дії з 28.07.2010 року по 28.07.2012 року; акт приймання - передачі майна від 28.07.2010 року.
11.04.2012 року відповідачем направлено позивачу заяву про пролонгацію договору оренди № 22/10 від 27.07.2010 року.
Наказом Управління власності Лисичанської міської ради від 16.03.2012 року № 259 зобов'язано позивача пролонгувати договір оренди нежитлового приміщення площею 71,95 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, для розміщення магазину з обслуговування ветеранів війни та праці строком з 29.07.2012 року по 29.07.2013 року.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 29.07.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 22/12 нерухомого майна, що знаходиться у комунальній власності, відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу управління власності Лисичанської міської ради № 259 від 16.08.2012 передає, а орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно нежитлові приміщення (№ 32, № 62-1/2 ч., № 60, № 56,№ 58-1/2ч., № 59-1/2 ч., № 35-1/2 ч., №36) загальною площею 71,95 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі позивача (балансотримач), вартість якого визначено у відповідності зі звітом про оцінку вартості майна від 30.04.2012 року та складає згідно з незалежною оцінцою 41302,00 грн., п.п.1.2 - майно передається в оренду з метою розміщення магазину з обслуговування ветеранів війни та праці.
Відповідно до п.9.1 зазначеного договору, він діє з 29.07.2012 року по 29.07.2013 року.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що зміна або розірвання договору може мати місце за згодою сторін. Зміни та доповнення, які пропонується внести, розглядаються сторонами впродовж місяця з дати їх надання для розгляду іншою стороною.
29.07.2012 року сторонами договору оренди № 22/12 від 29.07.2012 року підписано Акт приймання - передачі нежитлової будівлі яким підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем нежитлового приміщення площею 71,95 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 41302,00 грн., визначеною на підставі звіту про оцінку майна на 30.04.2012 року.
Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради, оформленим протоколом № 11 від 21.05.2013 року, вирішено з врахуванням закінчення строку оренди магазину "Ветеран", а також звернення міської ветеранської організації, передати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в оренду на конкурсних умовах з правом цільового використання під організацію торгового обслуговування ветеранів війни та праці.
11.06.2013 року Управлінням власності Лисичанської міської ради направлено позивачу лист за вих. № 586-01/2 "Про конкурс на право оренди приміщення аз адресою: АДРЕСА_1", в якому повідомлялося, що позивачеві як орендодавцю необхідно не менше ніж за місяць повідомити орендаря про не продовження договору оренди на новий строк та необхідність звільнення приміщення відповідно умовам договору оренди.
13.06.2013 року позивачем направлено відповідачу повідомлення за вих.№ 361 про закінчення 29.07.2013 року строку дії договору оренди №22/12 від 29.07.2012 року нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, і прийняття виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 21.05.2013 року рішення про передачу зазначеного нежитлового приміщення в оренду на конкурсних умовах. Також, зазначено, що договір не буде подовжено на новий строк та запропоновано звільнити орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди шляхом передачі орендодавцеві за актом приймання - передачі. Факт отримання зазначеного листа відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
09.07.2013 року позивачем повторно направлено відповідачу лист за вих.№407 з аналогічним змістом, в якому позивач просить передати орендоване приміщення за актом приймання - передачі орендодавцеві 30.07.2013 року.
17.07.2013 року представнику відповідача ОСОБА_5 вручено листа від 16.07.2013 року за вих. № 425, який одночасно направлено відповідачеві через підприємство поштового зв'язку, в якому позивач повідомляє відповідача, що інформацію про проведення конкурсу по оренді спірного нежитлового приміщення опубліковано у газеті "Діловий тиждень" 12.07.2013, конкурс відбудеться 06.08.2013, що підтверджується, крім розписки про одержання представником відповідача на копії листа, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
07.08.2013 року позивачем направлено відповідачу повідомлення за вих. № 462 про необхідність повернути орендоване приміщення орендодавцеві за актом приймання - передачі у зв'язку з закінченням строку договору оренди.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом Управління власності Лисичанської міської ради від 12.08.2013 року № 159 затверджено протокол № 3 від 06.08.2013 року засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 82,2 кв.м.
З протоколу № 3 від 06.08.2013 року засідання комісії по проведенню конкурсу на право оренди нежитлового приміщення площею 82,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансовому обліку КП "ЛЖЕК №1", вбачається, що у конкурсі брали участь троє учасників - ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, переможцем конкурсу визначено ОСОБА_7, якою запропоновано орендну плату за базовий місяць 2150 грн. без ПДВ, при цьому іншими учасниками пропонувалися суми 800 грн. та 1940 грн. - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідно.
За твердженням позивача, договір оренди № 22/12 від 29.07.2012р. припинив строк дії 29.07.2013 року, а позивач не надав своєї згоди на продовження оренди цього майна. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, що й стало підставою звернення до суду із відповідними позовними вимогами про примусове звільнення нерухомого майна після закінчення строку дії договору оренди.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності в їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди.
Договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності № 22/12 від 29.07.2012р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України
Згідно з ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За приписами ст.ст.764, 777 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Як зазначено вище, листами від 13.06.2013 вих. № 361, від 09.07.2013 вих.№407, від 16.07.2013 вих. № 425, та від 07.08.2013 вих. № 462 позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору № 22/12 від 29.07.2012р. та необхідність повернення орендованого приміщення позивачу.
За умовами ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Зі змісту листа №361 від 13.06.2013 р. вбачається, що позивачем висловлено позицію щодо відсутності наміру продовжувати орендні правовідносини з відповідачем.
Крім того, про відсутність наміру пролонгації договору оренди № 22/12 від 29.07.2012р., як викладено вище, також свідчать дії з проведення конкурсу на передачу в оренду нежитлового приміщення площею 82,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом спірного договору оренди, та участь відповідача у вказаному конкурсі, за результатом проведення якого укладається новий договір оренди.
Стаття 291 Господарського кодексу України містить підстави для припинення договору оренди, зокрема в зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено, що кореспондується з приписами спеціальної норми, викладеної у ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.785 ЦК України.
Відповідно до вимог частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані який було обумовлено в договорі.
Умови повернення майна передбачені у пунктах 2.4, 4.13, договору оренди, якими встановлено обов'язок орендаря після закінчення строку договору повернути орендодавцю орендоване майно на підставі акта приймання-передачі.
Обов'язок Орендаря у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди також встановлений у ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності № 22/12 від 29.07.2012р. припинив свою дію 29.07.2013р. в силу його умов та ст.785 ЦК України в зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.
Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області свого обов'язку щодо повернення нежитлового приміщення площею 82,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №1", м.Лисичанськ Луганської області - не виконало та продовжує займати спірне майно без достатніх на те правових підстав.
Пунктом 2.2 договору оренди закріплено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна є Лисичанська міська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що позивач є балансоутримувачем, який наділений повноваженнями на передачу в оренду спірного нерухомого майна.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що на час укладення договору оренди № 22/12 від 29.07.2012р. позивач мав право виступати орендодавцем спірного майна, між сторонами існували договірні правовідносини щодо спірного майна, змін до договору з приводу заміни орендодавця сторони не вносили, тому у суду наявні законні підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області звільнити спірне нерухоме майно після закінчення строку дії договору оренди.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області звільнити займане нежитлового приміщення площею 82,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із припиненням договору оренди нерухомого майна № 22/12 від 29.07.2012р. є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження при його апеляційному перегляді, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Рішення господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Зокрема, доводи відповідача, що судом не з'ясовано відповідність укладеного сторонами договору в частині строку його дії приписам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки вказаний договір укладено на строк менше п'яти років, є хибним з огляду на таке.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору й визначенні його умов.
Договір оренди № 22/12 від 29.07.2012 року в частині строку його дії підписано відповідачем без доказів існування заперечень останнього під час його укладення, як і намагань укласти вказаний договір на інший строк. Доказів зворотнього сторонами не представлено.
Інші заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 22.10.2013р. у справі №913/2419/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 22.10.2013р. у справі №913/2419/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 28.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови підписаний 31.01.2014р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: Д.О. Попков
В.М. Татенко