Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/151/14-к
провадження № 1-кп/368/25/14
04.02.2014 року
Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
та обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши під час підготовчого судового засідання в місті Кагарлик Київської області кримінального провадження № 12012100190000016 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Юшки Кагарлицького району Київської області та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, одруженого, працюючого водієм в ПОСП «Дніпро», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції 2001 року) , -
ОСОБА_5 05.11.2012 року, близько 18 години, перебуваючи на робочому місці на території зернотоку ПОСП «Дніпро», що в с. Стайки Кагарлицького району по вул. Шевченка і керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки «ЗИЛ-4502», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить вказаному підприємству, рухаючись у темну пору доби, заднім ходом, не урахував дорожню обстановку, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, проявив неуважність та безпечність, та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався позаду вказаного вантажного автомобіля з права на ліво без світловідбиваючих пристроїв.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 53 від 05.12.2013 року у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації першого пальця лівої кисті на рівні проксимальної третини його основної фаланги (з переломом основної фаланги пальця) відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як вона не становила небезпеки для життя потерпілого і призводить до тривалого розладу здоров'я на строк понад 21 день. Окремо взята рана забійного характеру в ділянці лівого колінного суглоба відноситься до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров'я.
Таким чином, водій ОСОБА_5 своїми діями грубо порушив вимоги Правил Дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, а саме :
· 1.3 ПДР - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
· 1.5 ПДР - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
· 2.3 ПДР - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
· 10.1. ПДР - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
· 10.9. ПДР - Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб;
· 19.1. ПДР - У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
24 січня 2014 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно вказаної угоди потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних, для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації діями ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Згідно вказаної угоди ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в тому, що він 05.11.2012 року, близько 18 години, перебуваючи на робочому місці на території зернотоку ПОСП «Дніпро», що в с. Стайки Кагарлицького району по вул. Шевченка і керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки «ЗИЛ-4502», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить вказаному підприємству, рухаючись у темну пору доби, заднім ходом, не урахував дорожню обстановку, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, проявив неуважність та безпечність, та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався позаду вказаного вантажного автомобіля з права на ліво без світловідбиваючих пристроїв.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 53 від 05.12.2013 року у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації першого пальця лівої кисті на рівні проксимальної третини його основної фаланги (з переломом основної фаланги пальця) відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як вона не становила небезпеки для життя потерпілого і призводить до тривалого розладу здоров'я на строк понад 21 день. Окремо взята рана забійного характеру в ділянці лівого колінного суглоба відноситься до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров'я.
Таким чином, водій ОСОБА_5 своїми діями грубо порушив вимоги Правил Дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, а саме :
· 1.3 ПДР - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
· 1.5 ПДР - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
· 2.3 ПДР - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
· 10.1. ПДР - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
· 10.9. ПДР - Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб;
· 19.1. ПДР - У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Сторони також дійшли згоди про те, що обвинувачений ОСОБА_5 відшкодував потерпілому ОСОБА_4 матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі.
Обвинуваченому ОСОБА_5 роз'яснено, що невиконання ним угоди про примирення тягне за собою скасування судом, за клопотанням прокурора, вироку, яким була затверджена дана угода про примирення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , підтримавши угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення та пояснив, що угода про примирення є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Будь - яких претензій до обвинуваченого не має та в майбутньому їх мати не буде.
Прокурор не заперечувала щодо затвердження угоди про примирення з огляду на її відповідність чинному законодавству, міра покарання відповідає санкції ст.. 286 ч. 1 КК України, без застосування додаткової міри покарання. Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого, речові докази залишити власникам.
Вислухавши прокурора, обвинуваченого та потерпілого, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Судом роз'яснено, що відповідно до ч. 3 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
- обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 5-7 ст. 474 КПК України, і в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджено сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення судом наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч. 6, 7 ст. 474 КПК України;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Згідно із санкцією ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Перед затвердженням угоди про примирення, суд згідно з вимогами ч. 5, 6 ст. 474 КПК України з'ясував, що обвинувачений розуміє права, надані законом, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.
Відповідно до ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого в будь який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Обвинувачений, потерпілий розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про примирення для сторін є: для потерпілого та обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України та для обвинуваченого відмова від здійснення прав, передбачених ст. 474 КПК України.
Обвинувачений, потерпілий розуміють, що у разі невиконання угоди про примирення виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ними Закону і будь-якого положення укладеної угоди. У разі невиконання угоди про примирення потерпілий відповідно до ст. 476 КПК України має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 - 1 КК України.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також, судом з'ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Також судом встановлено, що умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, відсутні підстави вважати, що обвинувачений не виконає взяті на себе зобов'язання та фактичні обставини для визнання ОСОБА_5 своєї винуватості, а тому угода підлягає затвердженню судом і призначення йому узгодженої сторонами міри покарання.
Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувались.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на користь держави на р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298, вартість проведених експертиз - транспортно - трасологічної експертизи в сумі 1223 грн. 18 коп. та за автотехнічну експертизу в сумі 978 грн. 88 коп., а всього 2 202 грн.. 06 коп.
Цивільного позову по справі не заявлено.
Речові докази по справі - автомобіль «ЗИЛ - 4502», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ПОСП «Дніпро» - залишити його власнику ПОСП «Дніпро»; велосипед «Аіст», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 - залишити його власнику ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374, 376, 468-476 КПК України (в редакції 2012 року), суд, -
Затвердити угоду від 24 січня 2014 року про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , укладену у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012100190000016.
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції 2001 року), та призначити йому за ч. 1 ст.286 КК України (в редакції 2001 року) узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.
Речовий доказ по кримінальному провадженню: автомобіль «ЗИЛ - 4502», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ПОСП «Дніпро» - залишити його власнику ПОСП «Дніпро»; велосипед «Аіст», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 - залишити його власнику ОСОБА_4 .
Цивільного позову по справі не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на користь держави на р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298, вартість проведених експертиз - транспортно - трасологічної експертизи в сумі 1223 грн. 18 коп. та за автотехнічну експертизу в сумі 978 грн. 88 коп., а всього 2 202 (дві тисячі двісті дві) грн.. 06 коп.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На вирок на підставі угоди з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні
Суддя ОСОБА_1