Справа № 22-ц/793/351/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 27 Міщенко К. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Демченко В. А.
29 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Демченко В. А.
суддів Подорога В. М. , Бородійчук В. Г.
при секретарі Бражнюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
Позивач, ПАТ КБ «Приватбанк», звернувся у суд із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що відповідачка отримала кредитну картку з сумою ліміту кредитування 2000 тис. гривень. Станом на 31.07.2013 року загальна сума заборгованості по договору становить 28 232, 04 грн., яка на даний час не сплачена, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись із даним позовом до суду.
Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29.06.2006 року в сумі 28 232,04 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 282 грн. 32 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить скасувати рішення суду, оскільки вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального права, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте, зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає у повному обсязі.
Так, задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено позовні вимоги і з відповідача належить до стягнення заборгованість по кредитному договору від 29.06.2006 року в сумі 28232.04 гривні та судові витрати.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо виходячи з наступного.
Так, за матеріалами справи колегією суддів установлено, що між сторонами 29.06.2006 року, між позивачем та відповідачкою, було укладено угоду, за якою відповідачу було видано платіжну картку на якій на день укладення договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 2000 грн.
Відповідно до розрахунку від 31.07.2013 року, вбачається що залишок по вищевказаному тілу кредиту становить 6970,60 грн., заборгованість за відсотками 19440,87 грн., заборгованість по судовим штрафам 1820,57 грн.( а.с. 5 - 10).
У відповідності до заяви відповідачки, яка є частиною договору, держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць (а.с.12).
Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання (а.с.17).
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт укладання між сторонами кредитного договору 29.06.2006 року підтверджується сторонами та наявними у справі доказами, а саме заявою та Умовами надання банківських послуг, копії яких знаходиться в матеріалах справи, сторони визнають.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, термін його дії складає 12 місяців, таким чином строк дії карточки визначено терміном на 12 місяців.
Факт використання кредиту та виконання умов договору до 05.12.2008 року сторони визнають, також виконання умов договору до цієї дати підтверджується даними виписки з руху коштів по розрахунку заборгованості відповідачки (а.с. 5-10), відповідно до якого відповідачкою було проведено останній платіж 05.12.2008 року на погашення частини боргу по наданому кредиту.
Наступний платіж мав бути проведений до 05.01.2009 року, оскільки умовами договору погашення мало проводитись або щомісячно, або достроково, однак відповідачка після 05.12.2008 року жодних платежів не проводила.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою до суду подано заяву про застосування строків позовної давності при перегляді заочного рішення.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Даний кредит є споживчим кредитом в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», так як кошти надано кредитодавцем споживачеві на розрахунки за товари споживчого характеру.
У відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється, зокрема вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Оскільки договір укладений між сторонами діяв до 29.06.2007 року, то позовна давність закінчилася 29.06.2010 року, а позов ініційовано до суду 02.09.2013 року.
А тому, колегія суддів приходить до висновку, що згідно приписів ч. 4 с. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
За таких обставин, коли позивачем без поважних причин пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими і такими що заслуговують на увагу.
Поряд з викладеним, при вирішенні спору, колегія суддів також враховує роз'яснення викладені в п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» про те, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Окрім того, останній платіж за кредитною угодою відповідачкою проведено 05.12.2008 року, що не оспорюється сторонами, тобто позовна давність закінчилась і з моменту проведення останнього платежу у 2011 році.
Дана обставина підтверджується і правовим висновком Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно з яким початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
А тому, відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд, задовольняючи вимоги апеляційної скарги, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого при неправильному застосуванні норм матеріального права, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитною угодою.
На підставі викладеного та керуючись ст. 303, ст. 304. ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :