Справа № 11/796/52/2014 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
Суддя-доповідач - ОСОБА_2
28 січня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
захисників: ОСОБА_6
ОСОБА_7
засуджених: ОСОБА_8
ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року, згідно з яким,
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Токарівка, Сквирського району, Київської області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 1) 21.05.2012 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням, іспитовим строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України, -
- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.05.2012 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт. Красний Беpeг, Салікамського району, Пермської області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимий: 1) 26.02.1997 року Сосницьким районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 1 року позбавлення волі звипробуванням, іспитовим строком на 1 рік; 2) 11.06.1998 року Коропським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України (в ред. 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 3) 18.09.2001 року Сосницьким районним судом Чернігівської області за ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням, іспитовим строком на 2 роки; 4) 22.01.2002 року Сосницьким районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 5) 02.06.2008 року Новгород-Сіверськнм районним судом Чернігівської області за ст. 395 КК країни до 1 місяця 15 днів арешту, звільнений з місць позбавлення волі 01 серпня 2008 року по відбуттю строку покарання,
- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, -
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 визнані винуватими у тому, що 03.06.2012 року, приблизно о 04 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на території ринку «Роздол», розташованого по пр. Перемоги, 100 в м. Києві, умисно заподіяли ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, групою осіб, за таких обставин.
Так, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , 03.06.2012 року в нічний час, знаходячись на території ринку «Роздол», вживали спиртні напої. Приблизно о 04 год. 30 хв. вони на території вказаного ринку побачили раніше знайомого їм ОСОБА_12 , який також працював на даному ринку.
В цей час ОСОБА_11 та ОСОБА_9 підійшли до ОСОБА_12 та, діючи погоджено між собою, умисно стали наносити останньому удари руками, стиснутими в кулаки, та ногами, взутими у черевики, по різних частинах тіла, чим заподіяли потерпілому тілесні ушкодження.
Після цього засуджені залишили ОСОБА_12 на місці вчинення злочину, звідки останнього бригадою швидкої медичної допомоги було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні до 25.06.2012 року.
Згідно із висновком судово-медичної експертизи № 1253/е від 08.08.2012 року ОСОБА_12 були заподіяні тілесні ушкодження: осадження та садна м'яких тканин голови, садна тіла, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я), а також закрита травма живота: розрив круглої зв'язки печінки з відривом фрагменту печінки розмірами 4х3х1.5(см) та декансуляцією розмірами 10х7(см), множинні забої брижі тонкої кишки, яка ускладнилась гемоперітонеумом (відповідно клінічного опису об'ємом до 700 мл крові із згустків) та шоком, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
В апеляції засуджений ОСОБА_8 , висловлюючи часткову незгоду із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи та розміром призначеного йому покарання та не заперечуючи своєї винуватості в інкримінованому йому злочині, просить пом'якшити призначене йому покарання.
В обґрунтування поданої апеляції, ОСОБА_8 зазначає про неправильний висновок суду щодо ступеню визнання ним своєї винуватості, оскільки повністю визнав себе винуватим як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні; показання не змінював, а якщо і були зміни, то, на його думку, є несуттєвими; пропонував потерпілому відшкодувати завдану йому шкоду, проте останній відмовився.
Крім того, апелянт вказує, що при визначенні розміру покарання суд першої інстанції не в достатній мірі врахував дані про його особу, а саме, стан його здоров'я, наявність у нього на утриманні дружини, неповнолітньої дитини, матері похилого віку, сестри, яка є інвалідом, та братів.
В апеляції та доповненнях до неї, захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, просить його скасувати в частині засудження ОСОБА_9 , а провадження по справі в цій частині закрити.
В обґрунтування поданої апеляції, захисник зазначає, що, на його думку, участь ОСОБА_9 інкримінованому йому злочині фактично не була доведена як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції. Вважає, що відповідно до показань ОСОБА_8 та свідків, які безпідставно не були враховані судом першої інстанції, ОСОБА_9 був лише очевидцем побиття потерпілого та будь-яких дій, направлених на спричинення йому тілесних ушкоджень не вчиняв, а навпаки намагався припинити неправомірні дії іншого засудженого, розбороняючи вказаних осіб, а відтак наявність змови між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є недоведеною.
В апеляції засуджений ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, засуджений зазначає, що під час досудового слідства у нього за браком грошових коштів не було можливості скористатися послугами захисника, що призвело до порушення його прав, зокрема у неналежному забезпеченні його права на ознайомлення з матеріалами справи.
Також, стверджуючи, що не наносив потерпілому будь-яких ударів, від яких були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а лише розбороняв ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , вказує, що висновки суду першої інстанції про його участь у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень є недоведеними, не відповідають фактичним обставинам справи та були спростовані показаннями іншого засудженого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були необґрунтовано відхилені судом.
Розглянувши справу в межах поданих апеляцій, заслухавши доповідь судді; вислухавши пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення поданих апеляцій, оскільки вважав їх безпідставними; пояснення засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 , які вважали постановлене по справі судове рішення незаконним і необґрунтованим, а тому просили його скасувати, повернувши справу на новий судовий розгляд; пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 , які вважали, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 занадто суворе покарання та просили пом'якшити його, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в заподіянні групою осіб ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі, дослідженими у судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, у тому числі:
- показаннями потерпілого ОСОБА_12 , який як на досудовому слідстві (під час допитів та на очних ставках із засудженими), так і у судовому засіданні в категоричній формі стверджував, що в його побитті та спричиненні тяжких тілесних ушкоджень приймали участь обоє засуджені, наносячи йому удари руками та ногами по різних частинах тіла. При цьому таке побиття відбувалось двічі.
- показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які вони давали на досудовому слідстві та фактично підтвердили у суді першої інстанції, відповідно до яких перша двічі чула крики та звуки бійки на території ринку, проте не мала у другий раз розгледіти між ким проходить така бійка, не заперечуючи, що після перших криків мала розмову із ОСОБА_9 , а другий заявляв, що як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_9 , удвох наносили удари ОСОБА_12
- показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про те, що ними 03.06.2012 року на території ринку «Роздол» був виявлений ОСОБА_12 із слідами побоїв, у зв'язку з чим йому була викликана швидка медична допомога.
- даними, що містились у медичних документах та висновках судово-медичної експертизи щодо виявлених у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, визначення їх ступеню тяжкості.
При цьому ці докази суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального висновку, оскільки вони були послідовними, співпадали та узгоджувались між собою за змістом щодо фактичних обставин справи.
Більш того, засуджений ОСОБА_8 під час досудового слідства неодноразово під час допитів та на очних ставках також в категоричній формі заявляв про те, що ОСОБА_9 приймав участь у побитті ОСОБА_12 , теж наносячи потерпілому удари руками та ногами по тілу потерпілого. При цьому засуджений, характеризуючи поведінку ОСОБА_9 також вказував і на те, що ОСОБА_9 крім цього намагався розв'язати конфлікт і з іншим працівником ринку ОСОБА_15 .
Оскільки такі показання засудженого повністю узгоджувались із показаннями потерпілого та свідків, об'єктивними даними, що містились в інших доказах, зібраних по справі, суд першої інстанції правильно відхилив показання засудженого під час судового розгляду, відповідно до яких ОСОБА_8 один (без участі ОСОБА_9 ) спричинив потерпілому тілесні ушкодження, обґрунтовано визнавши таку зміну в показаннях засудженого як позицію його захисту з метою уникнення відповідальності за фактично ним скоєне, а також як спробу допомогти в цьому і ОСОБА_9 .
При цьому заяви ОСОБА_8 у суді апеляційної інстанції про те, що він вимушений був фактично обмовити ОСОБА_9 , оскільки слідчий погрожував йому та застосовував фізичний тиск, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки вони були спростовані його ж показаннями у суді першої інстанції, відповідно до яких слідчий його не бив, а лише бив палкою по столі. Більш того ОСОБА_8 не заперечував і того, що зробити такі заяви у суді апеляційної інстанції йому порадили інші особи, які разом з ним перебувають під вартою та утримуються у слідчому ізоляторі.
Доводи апеляцій засуджених та захисника ОСОБА_10 про непричетність ОСОБА_9 до спричинення ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень з посиланням на показання свідків та ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження, оскільки повністю спростовані зібраними по справі та наведеними у вироку доказами.
Так суд першої інстанції обґрунтовано відхилив показання свідка ОСОБА_14 , які він надав у судовому засіданні, змінивши попередні свідчення, оскільки дійшов правильного висновку, що, з огляду на наявність дружніх стосунків між ОСОБА_9 та свідком, їх спільним проживанням, а також даних про те, що дружина засудженого неодноразово намагалася вплинути на свідків з метою зміни ними показань на користь її чоловіка, такі дії ОСОБА_14 направлені допомогти засудженому уникнути відповідальності.
Що стосується посилань в апеляціях на показання свідка ОСОБА_13 у судовому засіданні, то вони, відповідно до їх змісту, будь-яким чином не спростовують висновків суду про участь ОСОБА_9 у побитті потерпілого, оскільки фактично свідок, посилаючись на нетривалу розмову з ОСОБА_9 після того, як вона вперше почула крики та шум бійки, у судовому засіданні лише висловила своє припущення з приводу того, що ОСОБА_9 не бив ОСОБА_12 . При цьому, ОСОБА_13 , підтвердивши свої показання, надані під час досудового слідства, у суді не заперечувала того, що обставин другої бійки вона не бачила та в цей час з ОСОБА_9 не розмовляла, а навпаки в подальшому бачила зразу обох засуджених, які йшли з території господарського ринку, де в подальшому і був виявлений потерпілий.
Відтак, суд першої інстанції, належним чином оцінивши ці обставини, обґрунтовано відхилив показання вказаних свідків, які вони надали у судовому засіданні.
Крім того, суд першої інстанції також обґрунтовано визнав такими, що направлені на спробу уникнути відповідальності, і показання самого засудженого ОСОБА_9 , який з моменту порушення кримінальної справи постійно змінював свої свідчення, заявляючи спочатку, що наніс один удар ліктем потерпілому, а потім вказував, що двічі лише відштовхнув потерпілого від ОСОБА_8 .
Також є безпідставними і доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_8 , про те, що судом першої інстанції не було враховано те, що засуджений повністю визнав свою винувать у пред'явленому йому обвинуваченні, оскільки фактично у суді ОСОБА_8 заперечував увесь обсяг обвинувачення та участь у вчиненні злочинних дій ОСОБА_17 .
За таких обставин, суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши зібрані по справі докази, ретельно перевіривши усі висунуті засудженими версії на їх захист, дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в умисному спричиненні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, групою осіб, а також вірно кваліфікував дії засуджених за ч. 2 ст. 121 КК України.
Будь-яких суттєвих порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовними підставами для скасування постановленого по справі судового рішення, колегією суддів не встановлено.
При цьому, враховуючи, що допит учасників процесу судом першої інстанції був проведений належним чином, показанням засуджених, потерпілого та свідків надана належна оцінка, посилання ОСОБА_9 та його захисника на необхідність повторного допиту свідків, як на підставу для повернення справи на новий судовий розгляд, є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону.
Покарання засудженому ОСОБА_9 судом першої інстанції призначено у відповідності до положень ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким; даних про особу засудженого, який є особою, раніше неодноразово судимою, проте до затримання не перебував на спецобліках та позитивно характеризується за місцем реєстрації, а також відсутності обставин, що пом'якшують покарання, та наявності обставин, що обтяжують покарання, а тому за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Також всупереч доводам апеляції засудженого ОСОБА_8 , покарання, яке визначено йому за вчинення цього злочину, а також на підставі ст. 71 КК України, також відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому судом обґрунтовано враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого, відсутність по справі обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу засудженого, а саме його вік, позитивну характеристику, неперебування на спецобліках, попередню судимість.
З огляду на те, що за вчинений злочин ОСОБА_8 фактично був призначений мінімальний термін покарання, передбачений санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, а також на відсутність по справі не тільки декількох, а взагалі хоча б однієї обставини, що пом'якшують покарання, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених законом для пом'якшення покарання, у тому числі і шляхом застосування до засудженого ст. 69 КК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, а також для задоволення поданих по справі апеляцій.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів, -
Апеляцію захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , апеляції засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Головуючий суддя:
Судді: