03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
21 січня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Лужецькій І.С.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення від спадкування та визнання права власності, -
Справа №758/5354/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/536/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гребенюк В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: Головне Управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення від спадкування та визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її двоюрідний дядько - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_9 залишилося спадкове майно, яке складається з двокімнатної квартири, загальною площею 51,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приблизна ринкова вартість якої 520 000 гривень. Перед смертю ОСОБА_9 тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, переніс декілька серйозних операцій в зв'язку з чим потребував сторонньої допомоги та нагляду. Вона є двоюрідною племінницею померлого, а окрім неї, ОСОБА_9 мав інших родичів, які не відносяться до першої та другої черги спадкоємців. Між нею та ОСОБА_9 було тісне та дружнє спілкування.
23 квітня 2012 року ОСОБА_9 був доставлений до лікарні швидкою медичною допомогою. Так як ОСОБА_9 на час потрапляння до лікарні не мав власних заощаджень та інших близьких родичів, її родина в особі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, її та інших осіб, постійно навідували ОСОБА_9 в лікарні, отримували у лікарів рецепти та списки необхідних медикаментів та речей, купували все за власні кошти, годували його та здійснювали біля нього чергування та нагляд. Оскільки витрати на лікування були чималі, ОСОБА_9 повідомив її, що має рідну сестру по-батьку, яка проживає в м. Миколаєві, але з якою він дуже рідко спілкується. ОСОБА_9 мав надію, що вона йому допоможе у лікуванні, однак, коли він їй зателефонував, вона відмовила йому у допомозі, посилаючись що це їй дуже складно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 помер в лікарні, покінчивши життя самогубством. В своєму останньому листі, він надав розпорядження щодо поховання та розподілу грошей після смерті. Всі затрати на поховання та організацію похорону, отримання необхідної документації, вона взяла на себе. Відповідач не брала участі у витратах на поховання та не була на самому похороні.
27 вересня 2012 року вона звернулась до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про відкриття спадщини. В кінці жовтня 2012 року вона отримала лист від Першої Київської державної нотаріальної контори, в якому було зазначено, що їй необхідно прибути до нотаріуса. В приміщенні Першої Київської державної нотаріальної контори її було проінформовано, що 11 жовтня 2012 року до нотаріальної контори також звернулась відповідач, а також нотаріусом роз'яснено, що відповідач є спадкоємцем другої черги, а тому вона усуває її від спадщини, як родича подальшого ступеню споріднення.
12 жовтня 2012 року в АДРЕСА_4 вона виявила зникнення з її автомобіля особистих речей, серед яких було свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_1. З цього приводу вона звернулась до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, однак постановою від 20 жовтня 2012 року позивачу було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Таким чином, отримати свідоцтво на право власності на спадкове майно у нотаріуса вона не має можливості, у зв'язку з втратою правоустановчих документів.
З урахуванням положень ч. 5 ст. 1224 ЦК України згідно якої за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, вона звернулась до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи - Головне Управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_4, ОСОБА_6, про усунення від спадкування та визнання права власності - залишити без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що суд не надав належної оцінки доказам по справі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в лікарні помер двоюрідний дядько позивача - ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті (а.с. 13, 15, 25).
Після смерті ОСОБА_9 залишилося спадкове майно, яке складається з двокімнатної квартири, загальною площею 51,96 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло (а.с. 7).
Згідно копії спадкової справи померлого ОСОБА_9, позивач ОСОБА_1 27 вересня 2012 року звернулась до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 115).
В свою чергу, відповідач ОСОБА_5 звернулась з заявою про прийняття спадщини, яку було отримано Першою Київською державною нотаріальною конторою 11 жовтня 2021 року (а.с. 130).
Позивачем було понесено витрати на придбання необхідних медикаментів та речей, що не заперечувалось сторонами та підтверджується призначеннями та фіскальними чеками (а.с. 21 - 22).
Витрати на поховання та організацію похорону, отримання необхідної документації, були також понесені позивачем, що не заперечувалось сторонами та підтверджується наданими доказами (а.с. 17, 23, 26).
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Частино 5 статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Таким чином, виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні подібної справи, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкоємцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Під безпораднім станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавця, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну і фізичну змогу надавати таку допомогу.
За змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України, лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. З огляду на викладене, правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги при можливості її надання спадкодавцю, який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу, потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інші спадкоємці або територіальної громади), а безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що відповідач навмисно ухилялася від надання допомоги а також того, що відповідач могла надати допомогу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: