Справа №22-ц/796/1301/2014 Головуючий 1 інстанції - Галась І.А.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
16 січня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», про розірвання договору, зобов'язання підписати додаткову угоду про розірвання кредитного договору, -
Позивач в грудні 2012 року звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 0498/08/01-Nv від 23 вересня 2008 року в розмірі 84 594, 96 доларів США, що в еквіваленті станом на 30 жовтня 2012 року по курсу НБУ складає 680 245 грн.18 коп.
Відповідач ОСОБА_2 в січні 2013 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум» про розірвання договору, зобов'язання підписати додаткову угоду про розірвання кредитного договору.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ «Банк Форум», код ЄДРПОУ 21574573 заборгованість за кредитним договором № 0498/08/01-Nv в розмірі 680 245 грн.18 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ «Банк Форум», код ЄДРПОУ 21574573 судовий збір в розмірі 3219 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Форум» про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Банк Форум» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Форум».
Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції незаконне та необгрунтоване, прийняте із неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, без проведення належної правової оцінки та дослідження наявних в справі доказів та з суттєвими порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт посилається на те, що при подачі позову ПАТ «Банк Форум» не сплатив судовий збір, а тому суд першої інстанції не мав права ухвалювати рішення по справі.
Зазначає, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової - економічної експертизи № 4564/13-45 від 31 липня 2013 року в матеріалах справі відсутні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт проведення господарської операції - видачу грошових (кредитних) коштів через касу банку на умовах кредитного договору.
Апелянт посилається на те, що ПАТ «Банк Форум» не виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту ОСОБА_2, тому зобов'язання щодо повернення кредиту за договором не могло виникнути. Також, зазначає, що виписки внутрішньобанківських рахунків, які наявні в матеріалах справи відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України є фальшивими доказами.
Зазначає, що в даному кредитному договорі не зазначено про наявність банківської ліцензії та генеральної ліцензії для здійснення валютних операцій.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача ПАТ «Банк Форум» в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 23 вересня 2008 року укладено кредитний договір № 0498/08/01-Nv про надання останній кредиту в сумі 161500 доларів США з терміном погашення кредиту до 23 вересня 2026 року зі сплатою 13 % річних на придбання трикімнатної квартири загальною площею 73, 20 кв.м, жилою - 42, 29 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.3.1.1. кредитного договору надання кредитних коштів проводиться шляхом їх перерахування за наданими позичальником платіжними документами, перерахування на поточний рахунок позичальника або видачі готівкою відповідно до заявки позичальника.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку передано трикімнатну квартиру, що знаходиться АДРЕСА_1, загальною площею 73,20 кв.м, жилою - 42,29 кв.м. Даний договір посвідчений 23 вересня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 5205.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 161500 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 280629 від 23 вересня 2008 року.
Відповідно до п.п.2.3., 2.7. кредитного договору, відповідач зобов'язана сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.
Відповідно до п.5.3. кредитного договору у разі невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п.3.3. кредитного договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитним коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені.
Відповідно до п.4.1. кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.
Відповідно до п.3.2.2. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем станом на 30 жовтня 2012 року було сплачено суму кредиту в розмірі 85248,43 доларів США та сума процентів сплачених позичальником становила 39203,61 долари США.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, і загальна сума заборгованості станом на 30 жовтня 2012 року складає 680 245,18 грн., а саме: поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів становить 76251,54 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 609478,80 грн., поточна заборгованість по нарахованим процентам становить 798,52 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 6382,57 грн.; нарахована пеня склала 4077,66 грн.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.
Частиною 1 ст.546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання забезпечується: неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що вона не отримувала 23 вересня 2008 року з операційної каси банку 161500 доларів США та не отримала до цього часу фінансовий кредит готівковою іноземною валютою у сумі 161500 доларів США.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала доказів, які б давали підстави вважати її позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а посилання відповідача на неврахування судом висновку судово-економічної експертизи є необґрунтованим.
Згідно з ст.147 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному, безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновок експерта про те, що заява на видачу готівки не підтверджує факт отримання кредиту спростовується матеріалами справи, а тому обґрунтовано не прийнятий судом до уваги.
Доводи апелянта щодо неотриманням нею кредитних коштів колегія суддів відхиляє та погоджується з висновком суду першої інстанції про отримання позичальником коштів, оскільки вказані обставини підтверджується: заявою на видачу готівки № 280629 від 23 вересня 2008 року, виписками по кредитних рахунках, додатковою угодою від 21 січня 2009 року та додатковим договором від 20 квітня 2010 року до кредитного договору № 0498/08/01-Nv від 23 вересня 2008 року, заявою ОСОБА_2 від 17 грудня 2008 року до позивача, в якій вона просить дозволити погашати тільки відсоткові платежі по кредитному договору № 0498/08/01-Nv від 23 вересня 2008 року протягом 6 місяців у зв'язку з нестійкою фінансовою ситуацією в країні.
Посилання апелянта на порушення позивачем вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансового тероризму» та норм Кримінального кодексу України колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не стосуються предмета доказування до даній справі та не впливають на обов'язок відповідача виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, оскільки він, відповідно до ст.204 ЦК України, є дійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив та не встановив: яким чином ОСОБА_2 отримала кредит - у готівковій або у безготівковій формі; на підставі якого документу; в якій валюті - національній або іноземній; як використала кредит за цільовим призначенням; за яким договором - укладеним в письмовій формі чи в усній формі колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції було вірно встановлено, що на підставі кредитного договору відповідачу було видано кредитні кошти в сумі 161500 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки, які надавалися ОСОБА_2 на придбання квартири АДРЕСА_1, яка в подальшому була відповідачем передана позивачу в іпотеку на підставі іпотечного договору від 23 вересня 2008 року.
Посилання апелянта на те, що оскільки в кредитному договорі позивачем не було зазначено, що він має банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій та не надав їх суду, а також те, що позивач не довів, що він мав цивільну правоздатність кредитної установи та є уповноваженим банком щодо надання кредиту в іноземній валюті колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.192 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків, на території України за зобов'язанням допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на час укладання договору такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не було визначено.
Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Як вбачається з матеріалів справи 31 січня 1994 року АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» видана Національним банком України банківська ліцензія №62, згідно з якою банку надано право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
10 червня 2005 року АКБ «Форм» отримав виданий Національним банком України Дозвіл № 62-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу. Тобто, позивач на підставі вказаних документів має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Посилання апелянта на те, що суддя не має право ухвалювати судове рішення, оскільки позивачем ПАТ «Банк Форум» судовий збір не був сплачений у повному обсязі, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не вплинули на суть ухваленого рішення.
Доводи апелянта про те, що виписки внутрішньобанківських рахунків, які наявні в матеріалах справи відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України є фальшивими доказами та не підтверджують надання банком послуг за кредитним договором № 0498/08/01-Nv від 23 вересня 2008 року по прийманню платежів від ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» колегія суддів відхиляє, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку та ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: