28 січня 2014 року Справа № 876/13195/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
представників відповідачів Ніколайчука Р.М.,
Арендарчука О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міністерства доходів і зборів України, Міністерства доходів і зборів України на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ягодинської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України про поновлення на роботі,-
16 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з заявою про стягнення з Ягодинської митниці на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 21.12.2010 року по 10.06.2013 року.
Ухвалою від 07 жовтня 2013 року Волинський окружний адміністративний суд заяву задовольнив та ухвалив стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 75158 грн. 98 коп..
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Ягодинська митниця та Міністерство доходів і зборів України (правонаступник Державної митної служби України) подали апеляційну скаргу, оскільки вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначають, що суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що порядок виконання судових рішень в адміністративних справах встановлений статтями 257, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких у випадку добровільного невиконання постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби таке судове рішення виконується примусово після отримання позивачем в суді виконавчого листа та його пред'явлення у встановленому Законом України ,,Про виконавче провадження" порядку для примусового виконання до органів державної виконавчої служби.
Держмитслужбою України вживались заходи, спрямовані на самостійне виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду в частині поновлення позивача на посаді, проте вирішення вказаного питання потребувало певного часу. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності, та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива не тільки працедавця, а й поновленої особи з цього питання.
З урахуванням вказаного, з метою додержання норм трудового законодавства, вирішення питання про поновлення позивача на посаді, з якої він був звільнений, потребувало ініціативи працівника. Оскільки затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідача причинами, в тому числі бездіяльністю ОСОБА_3 тому вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин відповідачі просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.
Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності на підставі вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2012 року, задоволено повністю позовні вимоги ОСОБА_3 та ухвалено визнати протиправними і скасувати накази Державної митної служби України від 28.10.2010 року № 2042-к, Ягодинської митниці від 29.10.2010 року № 751-к та від 18.11.2010 року № 824-к в частині звільнення ОСОБА_3 з митних органів України; поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора сектору оперативно-пошукової роботи оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Ягодинської митниці з 18.11.2010 року; стягнути з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2671,24 грн..
Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2610,53 грн. звернута до негайного виконання.
05.01.2011 року Волинський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи в частині, допущеній до негайного виконання.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного інспектора сектору оперативно-пошукової роботи оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Ягодинської митниці виконане лише 10.06.2013 року, що підтверджується копією наказу Держмитслужби України від 10.06.2013 року № 990-к ,,По особовому складу митних органів". При цьому, за період з дня прийняття постанови суду про поновлення на роботі по день її фактичного виконання позивачу не виплачено заробітну плату за час затримки виконання рішення суду.
За період з 22 грудня 2010 року по 06 червня 2013 року позивач не був працевлаштований, будь-які відомості про отримання ним доходів за вказаний період відсутні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не виконав обов'язку щодо негайного поновлення позивача на посаді у відповідності до постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, в силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Згідно роз'яснення абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 ,, Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботу вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідальність за несвоєвчасне виконання рішення суду передбачена ст. 236 КЗпП України, згідно якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
На підставі викладеного, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, оскільки рішення про поновлення ОСОБА_3 на посаді звернуте до негайного виконання 21 грудня 2010 року, а фактично позивач поновлений на посаді 10 червня 2013 року на підставі наказу Держмитслужби України від 10.06.2013 року № 990-к ,,По особовому складу митних органів".
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до приписів ч.2 ст. 8 КАС України застосував принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі ,,Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04).
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 цього рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.
Крім того, апеляційний суд визнає безпідставними доводи представників відповідачів щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки в даному випадку стягнення середнього заробітку є санкцією за невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника і вирішується за заявою працівника у адміністративній справі про поновлення на публічній службі, а не як окремий трудовий спір. Тому строки звернення до суду для вирішення трудових спорів, встановлені статтею 233 КЗпП України не застосовуються.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну Ягодинської митниці Міністерства доходів і зборів України, Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі № 2а-3216/10/0370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 29 січня 2014 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Н.В. Ільчишин