28 січня 2014 рокуСправа № 808/645/14
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного відділення електричних мереж
про визнання дій неправомірними, визнання акту недійсним та скасування протоколу,
25 січня 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного відділення електричних мереж (далі - відповідач, ВАТ «Запоріжжяобленерго»), в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії ВАТ «Запоріжжяобленерго» щодо складання відповідачем спірного Акту від 27.11.2012 та щодо складання спірного протоколу №1117 від 21.01.2012;
- визнати недійсним спірний Акт №00131538 від 27.12.2012, складений представником ВАТ «Запоріжжяобленерго»;
- скасувати протокол №1117 від 21.01.2013 складений ВАТ «Запоріжжяобленерго», визнавши його недійсним.
Відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В даному випадку ні позивач, ні відповідач не є органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування, та правовідносини між ними виникли не на здійсненні владних управлінських функцій, а на підставі цивільного договору на постачання електричної енергій.
Відповідно до відомостей зазначених в позовній заяві та доданих до неї документах, постачання електричної енергії на адресу позивача здійснювалось на підставі цивільного договору про користування електричною енергією за №62801808, укладеного між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно з п.3 «Правил користування електричною енергією для населення», споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.
Частиною 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до вимог п. 48 «Правил користування електричною енергією для населення», споживач несе відповідальність згідно із законодавством в тому числі: за порушення правил користування електричною енергією; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.
Отже, ні позивач, ні відповідач не є суб'єктами владних повноважень і правовідносини між ними виникла на підставі договірних відносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення.
Таким чином, дані правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства, а тому вони не мають встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і повинні вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст. 107 Цивільного процесуального кодексу України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Згідно з приписами п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 104, 106, 109 КАС України, суддя, -
У відкритті провадження по справі №808/645/14 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережного відділення електричних мереж про визнання дій неправомірними, визнання акту недійсним та скасування протоколу - відмовити.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (інд.НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривен сорок копійок) сплачений у відповідності до квитанції №13997.263.2 від 23.01.2014.
Роз'яснити позивачу його право на звернення з вищезазначеними вимогами до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з позовом та додатками до нього надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П.Бойченко