Справа №127/28073/13-ц
Провадження № 2/127/335/14
(заочне)
29.01.2014 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,
при секретарі Станіславській І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
До Вінницького міського суду Вінницької області 20 листопада 2013 року з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням звернувся ОСОБА_1 Позов мотивований тим, що позивач понад 30 років проживає в кімнаті гуртожитку за адресою АДРЕСА_1. Вказане житло отримано його дружиною ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. З метою приватизації вказаного житла, ОСОБА_1 звернувся до ЖЕК № 15 за випискою з особового рахунку, з якого довідався, що у вказаній квартирі проживає також ОСОБА_3 1991 року народження. Разом з тим, відповідач проживала у вказаній квартирі в 1995 році кілька місяців, оскільки була усиновлена подружжям ОСОБА_1, які відмовились від неї та повернули її до дитячого закладу в 1995 році. В подальшому, рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.02.1999 року ОСОБА_1 були позбавлені батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 Разом з тим, ОСОБА_3, яка зареєстрована у квартирі без відома позивача та за відсутності законних підстав для вказаного, за вказаною адресою не проживає та житлом не користується, що зумовило звернення позивача з позовом до суду про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням на підставі ст. 71, 72 ЖК УРСР.
В судовому засідання позивач та його представник не заперечували щодо заочного розгляду справи, вимоги позову підтримали в повному обсязі та з викладених в ньому підстав просили суд позов задоволити та визнати ОСОБА_3, яка з 1995 року не проживає у за адресою АДРЕСА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Щодо заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином, а тому судом з урахуванням позиції позивача та його представника ухвалено провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлені наступні факти та правовідносини, що їм відповідають.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст. 10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтями57і60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З корінця до ордеру № 63 вбачається, що 11 березня 1985 на ім'я ОСОБА_4 видано ордер № 63 про право на заняття нею разом із членами її сім'ї - чоловіком ОСОБА_1, житлової площі в гуртожитку, а саме кімнати АДРЕСА_1. ( а.с. 12).
Згідно свідоцтву про смерть серії НОМЕР_2 виданому 18.12.2003 міським відділом реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької області ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що зроблено актовий запис № 3499. ( а.с. 13)
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Замостянського райвиконкому м. Вінниці підтверджено, що батьками відповідача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( а.с. 10)
З особового рахунку № 8438 від 15.09.2011 року вбачається, що квартиронаймачем квартири за адресою АДРЕСА_1, що перебуває в державній власності, є ОСОБА_1, а відповідач ОСОБА_3 має право постійного користування вказаним житлом. ( а.с.8) Аналогічне вбачається і з довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 10.09.2009 року № 5343 ( а.с. 5).
Таким чином, наведеними доказами підтверджується, що відповідач як член сім'ї квартиронаймача (донька), вселилась до спірної квартири, а тому в силу ст. 64,65 ЖК України набула прав та обов'язків на рівні з наймачем.
Так, згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Згідно ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
При вирішенні спору судом враховано, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.02.1999 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та передано неповнолітню органам опіки та піклування. З вказаного рішення суду вбачається, що позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 в 1995 році усиновили ОСОБА_3 1991 року народження, проте неналежним чином ставились до дитини, що стало підставою для звернення відділу у справах неповнолітніх Вінницької міської ради з позовом про позбавлення їх батьківських прав. (а.с. 9).
Таким чином, вказаним рішення суду спростовано доводи позивача та його представника щодо того, що відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні з 1995 року та причини вказаного є неповажними, оскільки п. 3 ч.3 ст. 71 ЖК України передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадкахвлаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Щодо доводів позивача та його представника, про те, що відповідач ОСОБА_3 з часу свого повноліття не проживає у вказаній квартирі суд виходить з наступного.
З довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрована у вказаній квартирі як донька квартиронаймача (документ паспорт серії НОМЕР_1) ( а.с. 6), що підтверджує реєстрацію вже повнолітньої ОСОБА_3 у спірній квартирі, оскільки згідно вказаних даних реєстрацію проведено за паспортними даними відповідача.
Згідно відповіді відділу адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області, що надана на запит суду, відповідач зареєстрована за адресоюм. АДРЕСА_1 з 21.05.2013 року, що спростовує доводи позивача, що відповідач з 1995 року у спірній квартирі не з'являлась, інтересу до неї не проявляла.
Згідно з актом № 230114/015 від 23 січня 2014 року, який складений майстром МКП «ЖЕК № 15» Максименко В.В. про те, що свідченнями сусідів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтверджено відсутність у квартирі АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_3, яка не проживає в вказаній квартирі з 1995 року.
Разом з тим, суд, оцінивши сукупність доказів у справі, не приймає вказаний акт до уваги через те, що його зміст спростований рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.02.1999 суду, оскільки лише на підставі вказаного рішення суду та саме з вказаного часу, тобто з 24.02.1999 року, неповнолітню ОСОБА_3 передано органу опіки та піклування.
Крім того, суд не приймає до уваги акт № 281013/223 від 01.11.2013 року (а.с.4), яким встановлено відсутність на момент обстеження у квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстрованої за даною адресою відповідачки ОСОБА_3, оскільки з вказаного акту не вбачається протягом якого часу ОСОБА_3 відсутня у спірному приміщенні. Крім того, суд звертає увагу, що з часу складення вказаного акту, тобто 01.11.2013 року до часу прийняття судом рішення у справі не минуло 6 місяців, що свідчить про неможливість врахування вказаного документа як доказу обґрунтованості позову.
Враховуючи сукупність доказів у справі та вимоги ст.47 Конституції України, згідно яких кожен має право на житло, а також приписи ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу УРСР, згідно якої ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки вважає його необґрунтованим та безпідставним.
На підставі викладеного та керуючись ст.. 47 Конституції України, ст. 9,61, 64, 65, 71,72 ЖК УРСР, ППВСУ № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст. 10, 11, 60, 61, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя: