Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
28 січня 2014 року справа №805/17615/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів Яманко В. Г., Васильєвої І. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 р. у справі № 805/17615/13-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску від 04.12.2013 №Ф-15у,-
ФОП ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску від 04.12.2013 № Ф-15у.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013року задоволені позовні вимоги. Суд першої інстанції скасував вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату недоїмки з єдиного внеску від 04.12.2013 № Ф-15у та стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 гривні 70 копійок.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій зазначив на порушення судом норм матеріального права, мотивуючи скаргу тим, що на даний час позивач отримує пенсію у разі втрати годувальника, не є пенсіонером за віком та зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.04.1994 року, перебуває на обліку в ДПІ Кіровського району м. Донецька та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1,свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 виданим 15.05.2012 року (а.с.8, 26).
Як вбачається з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 позивач є пенсіонером за віком.(а.с.10)
З 31.01.2008 року позивачу призначено пенсію у разі втрати годувальника, що підтверджується довідкою відповідача №10926/05 (а.с.11).
04 грудня 2013 р. Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 винесено вимогу про сплату позивачкою ОСОБА_2 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-15у (а.с.7), якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 7037,52 грн.
Згідно з розрахунку з управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька за 2012 рік позивачка повинна була сплатити суму єдиного внеску в розмірі 3455,43 грн. (а.с.24).
Відповідно до розрахунку з управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька за 1-2 квартал 2013 року позивачка повинна була сплатити суму єдиного внеску в розмірі 2388,06 грн. (а.с.25).
Згідно з розрахунку Државної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області за 3 квартал 2013 року позивачка повинна була сплатити суму єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн. (а.с.23).
Таким чином, загальна сума недоїмки, яка рахується за відповідачем в період 2012 - 1-3 квартал 2013 року складає 7037,52 грн. (а.с.23).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення"№1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 2 цього Закону за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 1 Закону №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначене поняття "пенсія"- як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, на момент переходу позивача на пенсію по втраті годувальника, виникнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску та прийняття спірної вимоги позивач досяг загального пенсійного віку в 60 років встановленого ст. 26 Закону №1058, тобто, був пенсіонером за віком у розумінні наведених норм законодавства.
Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі про отримання позивачкою пенсії у зв'язку із втратою годувальника на час прийняття спірної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 37 Закону України № 1788 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З налізу зазначеної статті вбачається, що однією з вимог для призначення пенсії в разі втрати годувальника є непрацездатність особи, якій така пенсія призначається. Відповідно до зазначеної норми непрацездатним членом сім'ї вважається також дружина, якщо вона досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто є пенсіонером за віком.
З наведених положень законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що позивачка після досягнення загального пенсійного віку в 60 років встановленого ст. 26 Закону №1058, будучи пенсіонером «за віком», скористалась наданим їй правом обирати вид пенсійного забезпечення та в 2008 році перейшла на пенсію по втраті годувальника. При цьому, статус «пенсіонера за віком» позивачка не втратила, оскільки, умовою такого переходу законом визначено набуття права на пенсію за віком на загальних підставах, що також підтверджується пенсійним посвідченням в якому зазначено вид пенсії «за віком».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.
Статтею 4 Закону № 2464 , визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів зазначає, що зазначений закон пов'язує звільнення від сплати за себе єдиного внеску якщо особа є пенсіонером за віком, тобто закон не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з отриманням пенсії за віком, що спростовує посилання апелянта.
Як вже було вище зазначено відповідно до матеріалів справи, позивач в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є пенсіонером за віком, є фізичною особою - підприємцем перебуває на спрощеній системі оподаткування, договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, тобто відноситься до осіб на яких розповсюджується зазначена стаття.
Посилання відповідача на необхідність позивачем отримання саме пенсії за віком та неможливість застосування зазначеної статті на осіб які отримують пенсію по втраті годувальника є незмістовними, оскільки, в зазначеній нормі законодавцем визначено особу яка звільняється від сплати єдиного внеску - яка здобула статус пенсіонера за віком, в зазначеній нормі не виключені особи, які досягли пенсійного віку, тобто, є пенсіонерами за віком проте отримують пенсію по втраті годувальника. Статус позивача підтверджується пенсійним посвідченням - пенсіонер за віком.
На думку колегії суддів, особа не має право на отримання цієї пільги, в разі отримання інших видів пенсій (по втраті годувальника), тільки при умові не досягнення пенсійного віку, за виключенням осіб, які не досягли пенсійного віку, але отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про скасування вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату недоїмки з єдиного внеску від 04.12.2013 № Ф-15у.
На підставі викладеного, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 р. у справі № 805/17615/13-а залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 р. у справі № 805/17615/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий Е.Г. Казначеєв
Судді В.Г. Яманко
І.А. Васильєва