Справа №490/52/14-к 03.02.2014 03.02.2014 03.02.2014
Провадження № 11-сс/784/28/14 Категорія ст. ст. 304, 309 КПК України
Головуючий 1 інстанції суддя ОСОБА_1
Доповідач апеляційної інстанції суддя ОСОБА_2
03 лютого 2014 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області в складі:
Головуючої: ОСОБА_3
Суддів: ОСОБА_4
ОСОБА_2 .
За участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві судове кримінальне провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2014 року, якою
- відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 .
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
заявник ОСОБА_6
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою визнати бездіяльність прокурора, а також незаконним тримання його під вартою з 08.12.2013 року в СІЗО по день розгляду та негайно звільнити його з під варти.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора ОСОБА_8 (яка, на думку ОСОБА_6 , полягає у невиконанні законодавства України), оскільки ОСОБА_6 оскаржує таку бездіяльність, яка не підлягає розгляду слідчим суддею.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Заявник ОСОБА_6 вважає:
що оскаржувана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню;
що посилання слідчого судді на положення ст. ст. 303, 304, 309 КПК України в даному випадку прямо суперечать положенням ст. ст. 3, 8, 9, 19, 24, 29, 55, 129 основного закону, і суперечать гарантіям, закріпленим у ст. ст. 1, 5, 6, 13, 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод; ч. 2 ст. 1, ст. ст. 8 - 11, ч. 4 ст. 12, ч. 5 ст. 17, ч. 4 ст. 21, ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 26, ст. 206 КПК України;
що постановлений відносно нього вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.10.2013 року не набрав законної сили, а тому не може бути підставою для тримання його під вартою з 08.12.2013 року, тобто - понад строк, встановлений ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2013 року.
В апеляційному суді заявник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу і пояснив, що перебуває під вартою саме у кримінальному провадженні, у якому відносно нього постановлений вищевказаний обвинувальний вирок Заводським районним судом м. Миколаєва. Зараз триває апеляційний розгляд у цьому провадженні за його апеляційною скаргою на вирок, під час якого апеляційним судом відмовлено у задоволенні його клопотання щодо зміни запобіжного заходу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін, посилаючись на вирішення і судом першої інстанції у вироку і апеляційним судом питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 .
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що у відкритті провадження необхідно відмовити, оскільки ОСОБА_6 оскаржує таку бездіяльність, яка не підлягає розгляду слідчим суддею.
При цьому суддя послався на те, що ст. 303 КПК України містить вичерпний перелік дій, які можуть бути оскаржені до слідчого судді, при цьому ці дії та бездіяльність - виключно при розслідуванні кримінального провадження. А зі скарги ОСОБА_6 вбачається, що за вироком суду його засуджено до покарання, і що він вважає своє знаходження в СІЗО безпідставним та скаржився на це прокурору, а також невдоволений відповідями прокурора.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази.
Як вбачається з супровідного листа СІЗО Миколаївської області від 25.01.2014 року щодо апеляційної скарги ОСОБА_6 , та тексту його апеляційної скарги, його засуджено вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.10.2013 року за ст. ст. 187 ч. 1, 115 ч. 2 п. 9, 358 ч. 4 КК України.
За змістом скарги ОСОБА_6 до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва він оскаржує бездіяльність прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_8 , яка, на його думку, полягає у невиконанні законодавства України щодо необхідності звільнення його з під варти внаслідок відсутності судового рішення про таке тримання, яке набрало законної сили.
З наданої прокурором апеляційному суду виписки із вищевказаного вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.10.2013 року, ОСОБА_6 за ст. ст. 187 ч. 1, 115 ч. 2 п. 9, 358 ч. 4, 70 ч. 1, 71 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років та вирішено питання щодо запобіжного заходу.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового кримінального провадження, дослідивши матеріали судового кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає її не підлягаючою задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України щодо рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, в ній наведений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. І цей перелік не містить такої бездіяльності, про яку ОСОБА_6 зазначив у своїй скарзі.
Крім того, ОСОБА_6 є обвинуваченим, відносно якого 25.10.2013 року Заводським районним судом м. Миколаєва постановлений обвинувальний вирок, яким його засуджено до позбавлення волі на певний строк. На теперішній час триває апеляційний розгляд у цьому провадженні за його апеляційною скаргою на вказаний вирок.
Таким чином є вірним висновок слідчого судді щодо відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 , оскільки бездіяльність прокурора у відповідності до ст. 303 КПК України, яку може бути оскаржено, стосується лише стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Кріс того, слідчий суддя вирішує питання, віднесені діючим КПК України до його компетенції, також лише на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
За таких обставин, на день отримання судом вказаної скарги ОСОБА_6 розгляд питань щодо бездіяльності прокурора не входило в компетенцію слідчого судді.
Слідчим суддею при постановленні даної оскаржуваної ухвали не допущено порушень норм Конституції та КПК України, а також Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод людини, а тому доводи апелянта ОСОБА_6 в цій частині є безпідставними.
Всі інші посилання ОСОБА_6 , в тому числі і відносно порушень ст. 206 КПК України, не є предметом розгляду у даному провадженні.
З огляду на вищевикладене апеляційна скарга заявника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 407 ч. 3 п. 1, 422, 424 ч. 4, 532 ч. 4 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2014 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2