Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_7.,
суддів ОСОБА_8., ОСОБА_9.
розглянувши у судовому засіданні 28 січня 2014 року у м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Торезького міського суду Донецької області від 28 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2013 року,
Зазначеним вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця
АДРЕСА_1, не судимого,
засуджено за ст. 128 КК України до 1 року виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 10 % із суми заробітку.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 1 399,21 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; 20 000 грн. моральної шкоди; 400 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2013 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він в порушення вимог п. 2, п. 3.в, п. 6.г, п. 7 Правил тримання собак, котів та хижих тварин у населених пунктах від 17 червня 1980 року, діючи зі злочинною недбалістю, не створив необхідні умови для тримання собаки, внаслідок чого 28 червня 2012 року о 17 год. його собака безперешкодно вибіг на вулицю, де покусав неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проїздила біля його будинку у м. Торезі на велосипеді.
В результаті необережних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 заподіяно переломи обох кісток правого передпліччя, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та легкі тілесне ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що його дії передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП, тому відповідальність він має нести за цим законом. Зазначає, що розмір моральної шкоди завищений; покарання занадто суворе. Просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Твердження у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_4 вчинено не злочин з необережності, а адміністративне правопорушення, є необґрунтованим.
Так, у ч. 2 статті 154 КУпАП «Порушення правил тримання собак і котів» йдеться, зокрема, про такі порушення, як вигулювання собак без повідків і намордників, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.
Відповідно до диспозиції ст. 128 КК України необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження шляхом бездіяльності полягає у недійсності винним дій, які запобігли б заподіянню шкоди чужому здоров'ю, якщо він був зобов'язаний і мав можливість здійснити їх.
Отже, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_4 за ст. 128 КК України кваліфіковано правильно, оскільки внаслідок його необережних дій потерпілій спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнули б скасування судових рішень, не встановлено.
Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог закону, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.
Цивільний позов вирішений відповідно до вимог закону.
Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені засудженим та його захисником в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Торезького міського суду Донецької області від 28 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9