Справа № 570/3018/13-ц
Номер провадження 2/570/111/2014
27 січня 2014 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Гнатущенко Ю.В.
при секретарі Іллюк С.Р.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника третьої особи Рокуня С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про виділення в натурі земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся в Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до відповідача Великоомелянської сільської ради Рівненського району та просить виділити в натурі земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га.
В обгрунтування заявлених вимог вказує, що з 18.03.1990 року по 30.09.1994 рік він працював тваринником в колективному сільськогосподарському підприємстві "Волинь" (Колгосп ім. Леніна) .
10 жовтня 1990 року він звернувся до голови правління Колгоспу ім. Леніна (КСП "Волинь") з заявою про виділення земельної ділянки під будівництво власного будинку.
2 жовтня 1991 року рішенням загальних зборів Колгоспу ім. Леніна, позивачу було виділено земельну ділянку площею 0.10 га. в АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з протоколу №2. У відповідності до існуючого в той час механізму виділення земельних ділянок, дане питання відносилося до компетенції Рівненського райвиконкому, який в 1993 року займався наданням в натурі земельних ділянок членам колгоспу.
На підставі вищевказаних рішень йому як власнику земельної ділянки, починаючи з 1992 року органами Державної податкової інспекції у Рівненському районі, а з 2001 року ДПІ у м. Рівне нараховується земельний податок на земельну ділянку, розташовану в районі житлової забудови, яка виділялася відповідачем, який позивач постійно сплачує.
В 2013 році позивач вирішив розпочати будівництво власного житла, оскільки раніше цього зробити не міг в зв'язку з відсутністю коштів, однак як з'ясувалося, в подальшому земельна ділянка в натурі йому виділена не була.
Під час перевірки, було встановлено, що у зв'язку з встановленням нової межі міста Рівне, починаючи з 31.12.1998 року частина житлових масивів с. Тинне та Новий Двір були передані у відання Рівненської міської ради і земельні ділянки, які знаходились на цій території розподілені в натурі іншим громадянам. Інша частина земель, що належала Колгоспу ім. Леніна (КСП "Волинь"), була передана на баланс Великоомелянівської сільської ради.
Однак, не зважаючи на те, що частина земель була передана Рівненській міській раді, вся земельна документація з питань виділення земель громадянам, видачі державних актів на право приватної власності на дану землю проводиться Великоомелянською сільською радою, яка вела по цим ділянкам земельний кадастр.
Неодноразові звернення позивача до керівництва реформованого КСП "Волинь" (новоутвореного ПСП "Волинь") про виділення земельної ділянки під будівництво, ніякого результату не дали, оскільки всі землі передані Великоомелянській сільській раді.
Протягом 2009 та 2010 років, позивач декілька разів звертався до Великоомелянської сільської ради з заявою про виділення йому земельної ділянки.
В кінці червня 2012 року на адресу позивача прийшла виписка з рішення Великоомелянської сільської ради № 1145 від 29 травня 2010 року, де було зазначено, що йому відмовлено у виділенні земельної ділянки під забудову, у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок для будівництва житлових будинків, господарських будівель та споруд.
Оскільки на даний час, право позивача на отримання в натурі земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку не реалізовано, не дивлячись на наявність рішення колгоспу ім. Леніна (ПСП "Волинь") про її виділення, а дане право може реалізувати тільки відповідач, який є розпорядником земель, які колись були у віданні КСП "Волинь" (Колгосп ім. Леніна), позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
В суді представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просить його задоволити повністю, з підстав вказаних у заяві про зміну підстав позову від 09.10.2013 року.
Представник відповідача Бердін А.В. в суді позов не визнала. Згодом до суду не з"явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотань про її відкладення до суду не надійшло.
Представник третьої особи ДПІ у м.Рівне ГУМ у Рівненській області Рокунь С.В. в суді відніс вирішення спору на розсуд, крім того пояснив, що ДПІ у м.Рівне здійснює адміністрування плати за землю, по даному платнику - позивачу, на підставі даних, поданих ним самим до органу Міндоходів, даних нормативно-грошової оцінки земельних ділянок оприлюднених відповідним органом місцевого самоврядування, та даних державного земельного кадастру. Однак вказаних витребовуваних даних судом третьою особою до суду не подано.
Вислухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На думку суду, у вказаному спорі подана ксерокопія заяви позивача від 10.10.1990 року та витяг з протоколу №2 загальних зборів колгоспу ім.Леніна Рівненського району від 02.10.1991 року, якими вирішено виділити ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 0,10 га в АДРЕСА_1, не є в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК належними та допустимими доказами.
Судом встановлено, що позивач 18.03.1990 року був прийнятий в члени колгоспу ім. Леніна Рівненського району оператором машинного доїння, а 30.09.1994 року був звільнений з роботи в КСП "Волинь". Зміна назви колгоспу ім.Леніна згідно рішення загальних зборів від 18.02.1994р. (Дані з трудової книжки позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, серія НОМЕР_1).
Як вбачається з відповіді відповідача №571 від 16.10.2008 р., в земельно-кадастровій документації, що зберігається в сільській раді, відсутня інформація про виділення позивачу земельної ділянки для будівництва житлового будинку на території Великоомелянської сільської ради, тому вказане питання позивача відноситься на розгляд сесії сільської ради.
В суді сторонами не заперечувалося, що рішенням №1145 Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 20.05.2010 року у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок для будівництва житлових будинків, господарських будівель та споруд, позивачу було відмовлено у виділенні земельної ділянки під забудову (виписка з рішення №1145 від 20.05.2010 року).
Відповідно до ст.40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно п.7 Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування. При розгляді справ за позовами до органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією, на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство.
Отже, в суді встановлено, що позивачем не було оскаржено рішення колегіального органу місцевого самоврядування щодо відмови у виділенні земельної ділянки під забудову.
Крім того, судом критично оцінюється мотивація позивача щодо належності йому виділеної земельної ділянки розміром 0,10 га в АДРЕСА_1, оскільки він є платником земельного податку ДПІ в м.Рівне, про що зокрема свідчить податкове-рішення від 12.06.2012 року та відповідь ДПІ у м.Рівне №8312/17-235 від 25.02.2008 р.№8312/17-235 від 25.02.2008р., однак до суду не подано для дослідження фактичних даних, поданих до органу Міндоходів щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок оприлюднених відповідним органом місцевого самоврядування, та даних державного земельного кадастру відносно вказаної земельної ділянки.
На підставі ст. 40 ЗК України, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", керуючись ст.ст. 3,10,11,60,88,209,212,214,215,223 ЦПК України, -
У позові ОСОБА_3 до Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області Великоомелянської сільської ради Рівненського району про виділення в натурі земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Гнатущенко Ю.В.