Кримінальне провадження № 629/3221/13-к Головуючий першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/13/14 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України
28 січня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
секретаря - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2013 року, -
Як вбачається з вироку,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Єлізаветівка Лозівського району Харківської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, військовозобов*язаний, розлучений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий - 27.07.2012 р. Комінтернівським районним судом м. Харкова за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України - з іспитовим строком 2 роки, -
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково у вигляді 2 років і 1 місяця позбавлення волі приєднано покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 липня 2012 року і остаточно призначено покарання у вигляді 5 років і 1 місяця позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 обрано - тримання під вартою.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 , 19 червня 2013 року близько 22.00 години, знаходячись на території домоволодіння будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_8 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав металеву оцинковану трубу марки ВГПДу 32 х 3,2 мм, довжиною 7,7 м, вартістю 195,73 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2013 року відносно нього відмінити та направити дане кримінальне провадження на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі, в зв'язку з суворістю покарання, неправильністю та несправедливістю, з порушенням кримінального процесуального закону у розгляді даного кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Суд першої інстанції врахував пояснення обвинуваченого, а також те, що учасники судового провадження не оскаржують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду першої інстанції обґрунтовано не було сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи обґрунтовано визнано судом недоцільним, тому суд першої інстанції обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.
Своїми умисними діями, що виразилися в викраденні майна у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно.
При обранні обвинуваченому міри покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, обставини, що пом*якшують та обтяжують покарання.
Дослідженням даних про особистість обвинуваченого ОСОБА_7 було встановлено, що він громадянин України, раніше судимий, на обліках у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, розлучений, за місцем проживання характеризується негативно, не працює.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом*якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції визнав щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп*яніння.
Підстав для застосування обвинуваченому ст. 69 КК України - не вбачається.
Суд першої інстанції врахував, що обвинувачений ОСОБА_7 засуджений 27.07.2012 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України - з іспитовим строком 2 роки, та в період іспитового строку знов скоїв злочин, тому суд першої інстанції остаточне покарання призначив відповідно до ч. 1 ст. 71 УК України, частково приєднав не відбуту частину покарання за попереднім вироком.
Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особистість обвинуваченого, обставин, які пом*якшують та обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише в місцях позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 406, 407, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2013 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 залишити - тримання під вартою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий -
Судді: