01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.05.2009 № 52/40
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача -Пушка Д.Д. (довіреність від 12.07.2008р. № 076);
від відповідача -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2009
у справі № 52/40 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаркет"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 109930,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2009р. у справі № 52/40 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Продмаркет” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” про стягнення 109 930,00 грн. задоволено; присуджено до стягнення 104 860,86 грн. основного боргу, 2 948,57 грн. пені, 368,57 грн. 3% річних, 1 753,00 грн. заставної вартості тари, 1 099,30 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Святослав” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права.
Посилаючись на порушення місцевим господарським судом приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що справу розглянуто за відсутності його представника, не повідомленого належним чином про судове засідання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Продмаркет” висловився за відхилення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив. Враховуючи те, що сторони про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі представників скаржника.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Продмаркет” (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” (далі по тексту - відповідач) заборгованості у розмірі 104 860,86 грн., пені -2 948,57 грн., 3% річних - 368,57 грн., та 1 753,00 грн. заставної вартості тари.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання в частині оплати вартості товару та повернення тари, переданих позивачем відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки від 21.03.2008р. № 280.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов укладеного сторонами договору поставки від 21.03.2008р. № 280 позивач відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних поставив відповідачеві товар загальною вартістю 104 860,86 грн. Крім того, позивач одержав товар в тарі у вигляді ящиків п/е 20 гн. в кількості 146 одиниць.
Відповідно до умов договору поставки покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки (пункт 4.3); товар поставляється у тарі (пункт 5.1); тара є зворотною (пункт 5.4); повернення тари покупець зобов'язаний здійснити в момент наступної поставки товару (пункт 5.5), але не пізніше ніж через три дні від дня отримання відповідної вимоги постачальника (пункт 5.6); у випадку неповернення тари, вона вважається поставленою покупцеві як товар на умовах цього договору та за ціною, вказаною в тарній накладній + 20 % ПДВ (п. 5.7).
В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач не надав доказів оплати вартості придбаного товару та повернення позивачу тари, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у вигляді вартості товару і тари.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На підставі частини 6 статті 265 названого кодексу до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору поставки, господарський суд вважає правильною позицію позивача у справі, який вважає наявним з боку відповідача порушення зобов'язання щодо здійснення оплати вартості придбаного товару і тари.
Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідач факт поставки товару та одержання тари не заперечує, контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не представив.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 104 860,86 грн. та 1 753,00 грн. заставної вартості тари.
Здійснивши системний аналіз наявних в матеріалах справи розрахунків позовних вимог, з огляду на фактичні обставини справи, з урахуванням норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив похідні позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 368,57 грн.
Крім того, господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2 948,57 грн.
Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).
Пунктом 8.1 укладеного сторонами Договору за прострочення порушення терміну оплати поставленого товару покупець зобов'язався сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
На таких підставах, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його скасування.
Посилання скаржника на те, що він не одрежав ухвалу про порушення провадження у даній справі, у звязку з чим не бурав участі в судовому засіданні, є необґрунтованим, оскільки справу розглянуто відповідно до вимог статей 64, 65 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність) ГПК України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.
Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомлення про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.
Матеріалах справи містять поштове повідомлення № 7048045 (а.с. 3), згідно якого за юридичною і фактичною адресою відповідача 26.01.2003р. вручено ухвалу господарського суду міста Києва від 10.01.2009р. про призначення розгляду даної справи на 20.02.2009р. о 14:40.
Ухвала господарського суду міста Києва від 20.02.2009р. про відкладення розгляду справи на 11.03.2009р. також направлялась відповідачу, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотному боці цієї ухвали.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2009р. у справі № 52/40 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” - без задоволення.
Справу № 52/40 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
18.05.09 (відправлено)