01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2009 № 39/63
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Журавель Л.В., представник, довіреність № 1201/09 від 12.01.2009;
від відповідача: повідомлений належним чином, але не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сімплекс”
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.02.2009
у справі № 39/63 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ромстал Україна”;
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сімплекс”;
про стягнення 56 426,89 грн.
постанова прийнята 18.05.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 22.04.2009 до 18.05.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 у справі № 39/63 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ромстал Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сімплекс” про стягнення 56 426,89 грн. задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 45 000,00 грн. основного боргу, 1 451,52 грн. інфляційних збитків та 564,01 грн. 3% річних; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 Товариств з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сімплекс” (далі - ТОВ „ВП „Сімплекс”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що судом не було належним чином повідомлено його про розгляд справи, яке було призначена на 23.02.2009.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ромстал Україна” (далі - ТОВ „Ромстал Україна”) у відзиві та представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги ТОВ „ВП „Сімплекс” заперечував та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „ВП „Сімплекс” - без задоволення.
ТОВ „ВП „Сімплекс” у судове засідання, яке відбулося 18.05.2009, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 22.04.2009, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Ромстал Україна” (Постачальник) та ТОВ „ВП „Сімплекс” (Покупець) 21.01.2008 укладено договір поставки з відстроченням платежу № 2101/08, за умовами якого, Постачальник зобов'язався поставляти Покупцеві товари, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товари у відповідності до положень цього договору (п. 2.1 договору).
Постачальник здійснює поставку товару Покупцеві на підставі рахунку-фактури, який є разом з цим договором єдиною підставою для здійснення Постачальником замовлення на поставку товару (п. 3.1 договору).
Ціна на товар визначається у рахунку-фактурі (п. 5.1 договору), а загальна заборгованість за відвантаження та неоплачений товар за цим договором не повинна перевищувати 20 000,00 грн. з ПДВ (п. 5.2 договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що форма оплати - оплата з відстроченням платежу. Строк відстрочення платежу з оплати товару складає 30 календарних днів з дати відвантаження товару.
Сторонами 27.02.2008 укладено додатковий договір № 1 до договору поставки з відстроченням платежу від 21.01.2008 № 2101/08, яким, внесено зміни до та доповнення до п. 5.2 договору та викладено його в наступній редакції: „Загальна заборгованість за відвантажений та неоплачений товар не повинна перевищувати 45 000,00 грн. з ПДВ”.
Як зазначає позивач, ним згідно видаткових накладних (а.с. 13-22) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 56 836,71 грн.
Підставою для оформлення цих накладних є рахунки-фактури (а.с. 53-63), проте в графі „підстава” в цих рахунках не зазначено, що поставка товару здійснюється саме на виконання договору від 21.01.2008 № 2101/08.
Відповідачем було прийнято товар за зазначеними вище видатковими накладними, про що свідчать наявні в матеріалах справи довіреності на отримання цінностей (а.с. 23-28).
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Позивач 19.08.2008 листом № 1908-5/08 звернувся до відповідача з претензією в якій зазначив про часткове виконання останнім зобов'язань за договором № 2101/08 та про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 48 473,17 грн.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Враховуючи, що відповідач не задовольнив вимоги, викладені в претензії позивача і не сплатив існуючу в нього заборгованість, то зважаючи на положення п. 5.2 договору № 2101/08 зі змінами, внесеними додатковим договором від 27.02.2008 № 1 у зазначений пункт договору № 2101/08, заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 000,00 грн.
Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще й про стягнення пені в сумі 4 541,05 грн., штрафу в розмірі 4 897,32 грн., інфляційних збитків в сумі 1 451,52 грн. та 3% річних в розмірі 564,01 грн.
Пунктом 9.1 договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків платежів, визначених цим договором, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Крім пені, Покупець сплачує Постачальнику штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10% від суми простроченого платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, що поставка товару за видатковими накладними (а.с. 13-22) здійснювалась на виконання договору від 21.01.2008 № 2101/08, то беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 547 ЦК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені та штрафу задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в сумі 1 451,52 грн. та 3% річних в розмірі 564,01 грн.
Посилання скаржника, що судом не було належним чином повідомлено його про розгляд справи 23.02.2009, колегією суддів до уваги не приймається з таких підстав.
Згідно п. 3.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Також, дана правова позиція викладена у п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.
Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Отже, у випадках, передбачених ст. 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Ромстал Україна” при зверненні до Господарського суду міста Києва було зазначено адресу ТОВ „ВП „Сімплекс”: 02217, м. Київ, вул. Т.Драйзера, 5.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.01.2009 у справі № 39/63, якою засідання суду було призначено на 02.02.2009, була надіслана на адресу сторін 21.01.2009, про що свідчить відмітка на звороті ухвали.
Представником ТОВ „ВП „Сімплекс” в суді першої інстанції 29.01.2009 було подано клопотання про відкладення розгляду справи в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України і, враховуючи клопотання товариства та з метою витребування від останнього додаткових документів, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 розгляд справи було відкладено на 23.02.2009 та зобов'язано відповідача надати суду ряд необхідних доказів. Зазначена ухвала була надіслана на адресу сторін 05.02.2009, про свідчить також відмітка на звороті ухвали.
Отже, ТОВ „ВП „Сімплекс” було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.
Натомість, матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем вимог ухвали суду першої інстанції від 02.02.2009.
При цьому, в матеріалах справи відсутні дані про те, що кореспонденція, яка надсилалась Господарським судом міста Києва на адресу ТОВ „ВП „Сімплекс”, поверталась на адресу суду.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 у справі №39/63.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 у справі № 39/63 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сімплекс” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 39/63 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
20.05.09 (відправлено)