79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.05.09 Справа№ 24/46
За позовом: Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг „Тегра Україна ЛТД”, м.Київ
До відповідача: Фермерського господарства „Бекас”, с.Нагоряни Пустомитівського району Львівської області
Про стягнення 74 583,42грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача - Жовнерович О.В. - представник
Від відповідача -Сидорчук В.І. -керівник
Бриндас Б.Ю. -представник
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 218 108,16грн., в т.ч.: 143 524,74грн. основного боргу, 17 811,63грн. пені та 56771,79грн. штрафу.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.09.2008 року сторонами укладено договір поставки №20-20-08-0125, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачеві товар, а останній зобов'язувався його прийняти та оплатити протягом 21 календарного дня з дати поставки. Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачеві було поставлено товар на суму 1 267 902,70грн., за який останній розрахувався частково. Заборгованість відповідача становить 143 524,74грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду. За несвоєчасну оплату товару на підставі п.8.5 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 17 811,63грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.11.08р. по 04.03.09р. Крім того, позивачем заявлений до стягнення штраф в сумі 56 771,79грн., нарахований на підставі п.8.6 договору в розмірі 10% від суми боргу за прострочення оплати товару більше ніж на 10 днів.
17.04.2009р. позивач подав заяву за №33/04 від 07.04.2009р., в якій зменшує розмір позовних вимог у зв»язку з тим, що після подання позову відповідач сплатив суму основного боргу, тому просить стягнути з відповідача лише штрафні санкції - пеню в сумі 17 811,63грн.та штраф в сумі 56 771,79грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повідомляє, що станом на 01.04.2009 року сума основного боргу відповідачем погашена. В частині стягнення штрафу в сумі 56771,79грн. відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ч.2 ст.343 ГК України, а також просить зменшити суму пені з підстав, викладених у відзиві. Крім того, відповідач стверджує, що 17.12.2008р. поставка здійснена не на умовах та не на виконання договору №20-20-08-0125, оскільки строк поставки договором встановлений по 05.12.2008р.
Враховуючи приписи статті 22 ГПК України, якою надано право позивачу до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 17 811,63грн.та штрафу в сумі 56 771,79грн.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
12.09.2008 року позивачем та відповідачем укладено договір поставки №20-20-08-0125, відповідно до умов якого позивач зобов'язується відвантажити відповідачеві у період з 15 жовтня до 15 грудня 2008р. приблизно рівномірними партіями макуху соєву в кількості 800 тонн (+/- 10%), ціна 3200грн. за 1 тонну, на загальну суму 2 133 333,33 грн., а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити упродовж 21 календарного дня з дати поставки.
Додатковою угодою №1 від 16.10.2008р. до договору встановлена ціна за 1 тонну товару, що поставляється, в сумі 2 950грн.
Додатковою угодою №2 від 24.10.2008р.до договору сторони внесли зміни до договору №20-20-08-0125, зокрема, в частині кількості товару, що підлягає поставці, ціни та строків поставки, а саме: продавець зобов»язується поставити товар у кількості 500тонн ( +/- 10%) за ціною 2800,00грн. за 1 тонну, відвантаження якого здійснити у період з 15.10.2008р. по 05.12.2008р.
Фактично позивач поставив відповідачеві за період з 17.10.2008р. по 04.12.2008р.макуху соєву в кількості 375,27т.на суму 1 110 612,70грн. Крім того, 17.12.2008р. відвантажив 53,5т на суму 157 290,00грн., всього 428,77 т на суму 1 267 902,70грн., що підтверджено видатковими накладними, довіреностями, виданими відповідачем уповноваженим особам на приймання товару, товарно-транспортними накладними, залізничними квитанціями про приймання вантажу до перевезення.
Відповідач оплатив товар за період з 17.11.2008р. по 13.03.2009р. , тобто, до подання позову (позов подано згідно з поштовим штемпелем на конверті 18.03.09р.) частково в сумі 1 144 377,96грн. На момент подання позову заборгованість становила 123 524,74 грн. (1 267 902,70грн. -1 144 377,96грн.), а після подання позову відповідач сплатив:
- 23.03.2009р. - 25 000,00 грн..;
- 24.03.2009р. -20 000,00грн.;
- 01.04.2009р. -78 524,74грн.,
що підтверджено актом зведення взаєморозрахунків з 01.01.2009р. по 03.04.2009р., підписаним двома сторонами та платіжним дорученням №12 від 01.04.2009р.
Отже, на момент вирішення спору товар оплачений відповідачем повністю.
За прострочення оплати товару на підставі пункту 8.5 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 17 811,63грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.11.08р. по 04.03.09р. Крім того, позивачем заявлений до стягнення штраф в сумі 56 771,79грн. який нарахований на підставі п.8.6 договору в розмірі 10% від суми боргу за прострочення оплати товару більше ніж на 10 днів.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Якщо строк виконання обов»язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у 7 денний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виконання зобов»язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546ЦК України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним( ст.547 ЦК України).
Неустойкою ( штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання ( п.1ст. 549 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання ( п.2 ст.549 ЦК України).
Відповідно до п.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.
Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов”язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано( п.6 ст.232 ГК України).
В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З аналізу названих норм випливає, що виконання грошового зобов»язання забезпечується пенею, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Забезпечення виконання грошового зобов»язання штрафом чинним законодавством не передбачено.
Крім того, стягнення пені і штрафу за прострочення оплати одного і того ж товару суперечить чинному законодавству.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення штрафу до задоволення не підлягають.
Щодо суми пені, заявленої до стягнення, то сума пені є завищеною, оскільки при нарахуванні пені позивачем неправильно визначений термін прострочення, зокрема: 17.10.2008р. позивач поставив товар на суму 68 233,50грн., відповідач зобов»язаний був оплатити товар упродовж 21 календарного дня з дня поставки, тобто, оплатити з 18.10.2008р. по 07.11.2008р. включно. Фактично відповідач оплатив товар 17.11.2008р. Отже, прострочення оплати має місце з 08.11.2008р. та становить 9 днів, а пеня - 403,79грн., проте позивач нараховує пеню за 10 днів прострочення в сумі 448,66грн. Аналогічні помилки при визначенні терміну прострочення, а відтак, і суми пені, мають місце і по інших поставках.
Відтак, пеня підлягає до задоволення в сумі 15602,99грн.
Суд вважає доводи відповідача про те, що 17.12.2008р. поставка здійснена не на умовах та не на виконання договору №20-20-08-0125, такими , що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки у видаткові накладній № ТУ-209г від 17.12.2008р., підписаній відповідачем, є посилання на договір №20-20-08-0125, як на підставу поставки. Крім того, за умовами договору №20-20-08-0125 підлягав поставці товар в кількості 500тонн ( +/- 10%), позивач фактично поставив товар в кількості 428,77 т , тобто, в межах кількості, встановленої договором.
Враховуючи причини прострочення оплати, а саме -невиконання ВАТ КБ «Надра»у зв»язку із введенням Тимчасової адміністрації платіжних доручень відповідача про перерахування коштів, що підтверджено листом банку, який доданий до матеріалів справи, повну оплату товару відповідачем станом на 01.04.2009р., фінансовий стан сторін, та керуючись ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст..83 ГПК України, суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені, підлягає до задоволення. На думку суду, розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, належить зменшити на 50% та стягнути з відповідача 7 801,50грн. пені.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі боргу (123 524,74 грн.) на день подання позову, та сумі пені, яка підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Фермерського господарства „Бекас”, ідентифікаційний код 33191416, адреса: 81131, с.Нагоряни Пустомитівського району Львівської області, вул. Садова,102, на користь Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг „Тегра Україна ЛТД”, ідентифікаційний код 21670383, адреса: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька,13 , оф.126 Г- 7 801,50грн. пені,1391,28 державного мита та 75,27грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя Хабіб М.