Справа № 615/453/13-к Головуючий 1-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11кп/790/614/13 Доповідач ОСОБА_2
Категорія ч. 2 ст. 121 КК України
Ухвала
Іменем України
22.01.2014 року м. Харків
Колегія суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
у відкритому судовому засіданні розглянувши кримінальне провадження № 12013220240000069 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 на вирок Валківського районного суду Харківської області від 15.10.2013 року у відношенні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Старий Мерчик, Валківського району Харківської області, українця, громадянина України, що не працює, розлученого, раніше не засудженого, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст.121 КК України, -
встановила:
Цим вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України та призначено покарання у виді восьми років шести місяців позбавлення волі. Строк покарання ухвалено відраховувати з його дня фактичного затримання.
Вироком суду першої інстанції встановлено, що 12.01.2013 року близько 21-00 год. ОСОБА_9 , знаходячись в домоволодінні АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та ОСОБА_10 , маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, з метою заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_10 , наніс останньому декілька ударів рукою в область плечей та голови, від яких ОСОБА_10 упав та підлогу. Продовжуючи свої дії, спрямовані на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 наніс ОСОБА_10 декілька ударів ногами, будучи взутим у зимове взуття, в область грудей та голови, в результаті чого спричинив ОСОБА_10 , тяжкі тілесні ушкодження у вигляді гострої важкої черепно-мозкової травми, у формі забиття головного мозку, стволових і базальних структур з компресією правосторонньої субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, ускладненого набряком, дислокацією головного мозку з наявністю та забитої рани. Після заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 місце скоєння злочину залишив. 27.01.2013 року ОСОБА_10 , не приходячи до тями, від зазначених тілесних ушкоджень помер в палаті інтенсивної терапії Валківської центральної районної лікарні.
Не погодившись із вироком суду захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги її автор вказує на те, що умислу у ОСОБА_9 на заподіяння тяжких тілесних ОСОБА_10 не мав, він наніс останньому лише два удари рукою в обличчя та груди, після яких останній міг самостійно витерти обличчя, та особисто запевнив ОСОБА_9 , що з відчуває себе добре.
Також апелянт зазначила, що особистість свідка ОСОБА_11 при допиті в суді було встановлено лише на підставі копії довідки про її звільнення з місць позбавлення волі, на протязі досудового розслідування вона постійно змінювала свої свідчення, а в суді заявила, що удари, які ОСОБА_9 наносив потерпілому ОСОБА_10 були недостатні для спричинення останньому смерті, і після цих ударів ОСОБА_10 почував себе досить нормально, тому і потреби викликати швидку допомогу не було.
Також суд не надав належної оцінки свідченням ОСОБА_12 , який працює фельдшером Валківського відділення швидкої медичної допомоги, і пояснив суду, що він оглядав потерпілого ОСОБА_13 13.01.2013 р. останній перебував у стані алкогольного сп'ягніння, ніяких тілесних ушкоджень у останнього крім майже загоївшиєся травми спинки носа виявлено не було, тому був постановлений діагноз -алкогольна кома.
Судом при ухваленні вироку не досліджувались і не враховувались свідчення свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що за 6 днів до вказаних подів ОСОБА_10 падав біля магазину, в результаті чого збив носа, та поранив лоба, у нього була сильна кровотеча, а 13.01.2013 року вона бачила останнього дома у ОСОБА_15 , при цьому ОСОБА_10 був у стані алкогольного сп'ягніння, але його стан взагалі не викликав у ОСОБА_14 тривоги.
Апелянт вважає, що враховуючи, що у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_16 не зміг відповісти на запитання захисту щодо того, чи були у ОСОБА_10 які-небудь захворювання внутрішніх органів, які могли суттєво погіршати клінічний перебіг черепно-мозкової травми, наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між травмою носа ОСОБА_10 з виникненням субдуральної гематоми, яка стала наслідком черепно-мозкової травми, та правильність надання ОСОБА_10 медичної допомога лікарями КЗОЗ «Валківської ЦРЛ» в період з 13 по 15 січня 2013 року, і з урахуванням, що у ОСОБА_10 була ціла низка хронічних захворювань, які погіршували його стан, необхідно призначити по справі додаткову експертизу.
Крам того, за думкою автора апеляційної скарги, висновки судово-медичних експертиз протирічать матеріалам провадження, так як під час розтину трупу гематоми виявлено не було, і тому незрозуміло на підставі яких даних експерт вважає, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_10 була спричинена не більше чим 14-16 днів до смерті
Прокурором, який брав участь у судовому засіданні подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких віні зазначив, що вирок суду ґрунтується на доказах, які були вивчені і належним чином оцінені судом, а саме показаннях свідків, допитаних з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, висновках експертиз. Покарання судом призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника ОСОБА_8 і засудженого ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора та потерпілого ОСОБА_6 , які вважали необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд правильно встановив всі фактичні обставини по справі, з достатньою повнотою дослідив надані йому докази, обгрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Встановлені судом фактичні обставини справи, щодо наявності у ОСОБА_9 умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, динаміки його виникнення та реалізації, відповідають здобутим доказам і не викликають сумніву судової колегія, так як підтверджені комплексом доказів - свідчень свідків:
ОСОБА_11 , яка зазначила, що особисто бачила як ОСОБА_9 12.01.2013 року наніс ОСОБА_10 близько 10 ударів по голові та тілу, у тому числі і ногами. В ніч на 13.01.2013 року ОСОБА_10 втратив свідомість, і 13.04.2013 року був госпіталізований каретою швидкої допомоги;
ОСОБА_17 , яка повідомила, що її покійний батько ОСОБА_15 повідомив, що 12.01.2013 року у нього вдома ОСОБА_9 побив ОСОБА_10 , і останній потрапив у лікарню в важкому стані, та повідомив, що з боку ОСОБА_9 на його адресу лунають погрози з метою примусити відмовитись свідчити про обставини побиття ОСОБА_10 ;
ОСОБА_12 , який повідомив, що працюючи фельдшером Валківського відділення швидкої медичної допомоги, 13.01.2013 року він виїжджав для надання допомоги ОСОБА_10 . У останнього була гематома на обличчі в області носа, на одязі сліди крові;
поясненнями самого ОСОБА_9 в тій частині, що він не заперечував нанесення потерпілому удару рукою в обличчя, та удару по ребрам;
Колегія суддів вважає, що свідчення ОСОБА_11 , яка була допитана з дотриманням вимог КПК України, про кількість і спрямованості ударів нанесених потерпілому повністю узгоджується з висновками судово-медичної 15-Ват/13 від 19.03.2013 року щодо кількості, локалізації, механізму та моменту спричинення тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 . Висновки цієї експертизи спростовують твердження про те, що встановлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли бути заподіяні 6 або 7 січня 2013 року.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку доведеності вини ОСОБА_9 даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи № 130-ц від 17.02.2013 року, який спростовує те, що ОСОБА_10 міг падаючи вдаритись об табурет, і спричинити таким чином собі тілесні ушкодження, а також в протоколі огляду місця події від 13.01.2013 року.
Сукупність викладених доказів, не залишає сумнівів у винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину. .
При призначенні покарання суд врахував як встановлені в судовому засіданні обставини справи, так і відомості про особу ОСОБА_9 , і призначив йому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Валківського районного суду Харківської області від 15.10.2013 року у відношенні ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий - суддя
Судді