Апеляційне провадження № 11-сс/790/38/14 Слідчий суддя: ОСОБА_1
Справа № 646/12336/13-К
Категорія: ст. 304 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
20 січня 2014 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2013 року, -
встановила :
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2013 року адвокату ОСОБА_8 відмовлено в задоволенні скарги на постанову слідчого прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження № 42012220070000010 від 6 грудня 2013 року, за фактом застосування фізичного та психологічного тиску працівниками міліції до ОСОБА_7 та інших.
В постанові, яка оскаржується зазначено, що розслідування обставин затримання ОСОБА_7 за його підозрою у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 187 КК України проведено повно та всебічно, а слідчим обґрунтовано винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутності в діях працівників Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області складу кримінального правопорушення за ст. 364, 365, 367 КК України.
Не погодившись із таким рішенням, захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.12.2013 року скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам кримінального провадження. Як зазначив апелянт, у вказаній ухвалі відображено, що ОСОБА_7 був затриманий в с. Курган Роздільнецького району Одеської області оперативною групою співробітників ГУМВД України в Харківській області і 28.08.2010 року він був доставлений до приміщення Червонозаводського РВ ХМУ ГУСВС України в Харківській області. У той же час за даними прокуратури Роздельнского району Одеської області, починаючи з 2009 року і по теперішній час ОСОБА_7 працівниками міліції Роздельнянського району Одеської області не затримувався і до Роздельнянського райвідділу міліції не доставлявся, на протязі зазначеного періоду в прокуратуру Роделянського району Одеської області заяв, скарг і повідомлень про скоєння злочину ОСОБА_7 не надходило.
Автор апеляційної скарги вказує, що допитаний колишній працівник міліції ОСОБА_9 пояснив, що ним в 2010 році в Одеській області був затриманий ОСОБА_7 , і останній був доставлений до приміщення Червонозаводського райвідділу міліції м. Харкова. При цьому, як вказує апелянт, будь-які дані про доставку ОСОБА_7 з місця затримання - Одеської області до приміщення Червонозаводського райвідділу міліції м. Харкова в матеріалах провадження відсутні, в протоколі затримання ОСОБА_7 не зазначено місце його фактичного затримання, не здійснено повідомлення, як цього вимагає закон про оперативно-розшукову діяльність місцевих органів внутрішніх справ а також відсутні данні про вручення ОСОБА_7 копії протоколу затримання, в результаті чого він не мав можливості оскаржити своє затримання.
При цьому, як зазначено в апеляційній скарзі, на момент затримання ОСОБА_7 не підозрювався у скоєні жодного злочину, а докази його вини у скоєнні злочину, в якому він підозрюються, були зібранні вже після його затримання, а потерпіла ОСОБА_10 в своїх поясненнях, наданих нею до впізнання, не повідомила прикмет, за якими вона може впізнавати ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Як встановлено, органами прокуратури внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про застосування працівниками міліції методів фізичного та психічного впливу до ОСОБА_7 та інших відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.11.2012 року, ухваленої при розгляді по суті кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 187 КК України.
В ходів допиту ОСОБА_7 , останній заявив, що фізичний тиск на нього чинили працівники міліції, які його затримували, та доставляли з Одеської області до Харкова, а також в період його перебування в психіатричній лікарні в м. Харкові.
Під час розслідування були допитані у якості свідків слідчі ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , а також заступник начальника СВ Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_15 , які пояснили, що під час досудового розслідування справи за обвинуваченням ОСОБА_7 та інших за ч. 4 ст. 187 КК України з їхнього боку заходів впливу до підозрюваних не застосовувалось. Аналогічні пояснення надані у ході допиту в якості свідка колишнього працівника міліції ОСОБА_16 , який пояснив, що під час затримання та доставки ним з Одеської області до м. Харкова ОСОБА_7 та ОСОБА_11 заходів фізичного та психологічного впливу до них не застосовувалися.
Органом слідства досліджувались Журнали реєстрації викликів швидкої медичної допомоги ізолятора тимчасового утримування. Було встановлено, що карета швидкої допомоги викликалась ОСОБА_7 30.08.2010 року та 31.08.2010 року у зв'язку з «синдром отмены алкоголя».
Крім того, органом слідства з метою перевірки доводів про застосування заходів впливу до ОСОБА_7 під час його перебування в психіатричній лікарні було витребувано копії медичної документації останнього, та допитано у якості свідка лікаря ОСОБА_17 , який повідомив, що ОСОБА_7 перебував в лікарні з 31.08.2010 року по 02.09.2010 року і за цей час ніхто не відвідував.
Сам факт проведення перевірки повідомлених ОСОБА_7 обставин застосування до нього заходів впливу з боку працівників міліції судом встановлений і апелянтом він не оспорюється. Автор апеляційної скарги вважає лише, що ця перевірка проведена не повно. Колегія суддів вважає, що таке твердження має оціночний характер, і приходить до висновку, що оскільки твердження ОСОБА_7 про застосування відносно нього працівниками міліції заходів впливу в ході розслідування нічим не підтвердились, слідчий суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова дійшов вірного висновку про повноту та всебічність розслідування обставин викладених в постанові Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.11.2012 року, виконання вказівок, викладених в ухвалах про скасування попередніх постанов про закриття кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова законна та обґрунтована, а тому підстав для її скасування не має, і апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів вважає, що оцінку допустимості доказів вини ОСОБА_7 має дати суд при розгляді по суті кримінального провадження за його обвинуваченням.
Керуючись ст.. ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2013 року про відмову у задоволення скарги захисника ОСОБА_8 на постанову слідчого прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження № 42012220070000010 - залишити без змін.
Оскарження вказаної ухвали в порядку ст.. 424 КПК України в касаційному порядку не передбачено.
Головуючий
Судді