ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22013/13 21.01.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дистрібьюшн»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Експерт Плюс»
про стягнення 2 319 849, 09 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Мієнко В.К. за довіреністю б/н від 01.11.2013 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дистрібьюшн» (далі - відповідач) про стягнення 2 319 849, 09 грн. основного боргу. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати, понесені позивачем, у зв'язку зі сплатою судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між відповідачем та ТОВ «Медіа Експерт Плюс» Договору 01-01/13 від 01.01.2013 р., останнє надало відповідачу комплекс послуг з розміщення рекламних матеріалів шляхом залучення третіх осіб, загальною вартістю з урахуванням комісійної винагороди на суму 2 516 451, 03 грн., з яких відповідач оплатив лише 196 601, 94 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед вказаним суб'єктом господарювання в сумі 2 319 849, 09 грн. 27.08.2013 р. між ТОВ «Медіа Експерт Плюс» та позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги № 27-08-13, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 2 319 849, 09 грн. 26.09.2013 р. відповідача було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, однак оскільки він в добровільному порядку так і не сплатив зазначеного боргу, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом для захисту власних прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/22013/13, розгляд справи призначено на 10.12.2013 р. При цьому, в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Медіа Експерт Плюс».
09.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.
10.12.2013 р. до початку судового засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що його представник перебуває на лікарняному.
У судовому засіданні 10.12.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2013 р. на підставі клопотання представника позивача в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 21.01.2014 р.
21.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові документи у справі.
Від відповідача 21.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що керівник підприємства перебуває у відрядженні, а представник у відпустці.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 21.01.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, судом залишено без задоволення подане через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в силу його необґрунтованості.
Так, відповідачем до вказаного клопотання не надано доказів існування обставин, на які він посилається в його обґрунтування.
Крім того, слід зазначити про те, що як на тому наголошено в п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Вказані обставини подання суду необґрунтованих належним чином клопотань в сукупності з тривалим ненаданням письмових пояснень у справі та заперечень проти заявлених позовних вимог, можуть свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами.
Так, в Інформаційному листі № 01-08/140 від 15.03.2010 р. «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» Вищий господарський суд України роз'яснив, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин
Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 21.01.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.01.2013 р. між ТОВ «Медіа Експерт Плюс» (агентство) та відповідачем (клієнт) було укладено Договір № 01-01/13, відповідно до п. 1.1. якого агентство за завданням клієнта взяло на себе завдання надавати комплекс послуг по розміщенню рекламних матеріалів з метою просування на території України продукції та послуг клієнта на умовах і в порядку, передбачених цим Договором та додаткових угодах до нього.
Відповідно до п. 1.2. Договору агентство взяло на себе зобов'язання за дорученням клієнта за плату приймати на себе зобов'язання укладати від свого імені, але за рахунок клієнта угоди з третіми особами по організації/забезпеченню послуг на умовах і в порядку, передбачених цим Договором та додаткових угодах до нього.
Згідно з п. 2.1. Договору при виконанні завдань клієнта, зазначених у п. 1.1. цього Договору, рекламні послуги, що надаються агентством у відповідності з п. 1.1. Договору, включають в себе, але не обмежуються: послуги щодо розміщення реклами клієнта на українських телеканалах та інших медіа. Зазначені послуги надаються безпосередньо агентством. Залучення третіх осіб можливо за попередньої згоди клієнта. Агентство в період дії даного Договору може виконувати для клієнта інші послуги. Умови, порядок надання і вартість таких послуг оговорюється сторонами до початку надання таких послуг в додаткових угодах до даного Договору, укладених в письмовій формі.
Відповідно до п. 3.2.3. Договору після виконання агентством доручення по кожній додатковій угоді до Договору в визначені в ньому строки агентство надає клієнту акт наданих послуг та звіт про фінансування. Клієнт у разі відсутності обґрунтованих претензій по якості послуг, що надаються, зобов'язується підписати наданий агентством акт наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту його надання.
У разі наявності претензій, клієнт протягом 3-х робочих днів з моменту надання агентством акта наданих послуг зобов'язаний надати письмову мотивовану відмову від підписання такого акта. При цьому, сторони складають протокол, в якому зазначають недоліки наданих послуг та строки їх усунення.
Згідно з п. 3.2.4. Договору, якщо протягом указаного в п. 3.2.3. Договору строку клієнт не підпише акт наданих послуг та не надасть мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються наданими агентством належним чином та прийнятими клієнтом, а акт наданих послуг підписаним.
Відповідно до п. 3.3.1. Договору агентство протягом 5 робочих днів повідомляє клієнта про витрати, понесені агентством або третіми особами на момент виконання нових вказівок клієнта. Клієнт бере на себе зобов'язання відшкодувати всі витрати, понесені агентством або третіми особами, залученими агентством до роботи на вказаний момент в межах виконання роботи або послуг у випадку надання документів, які підтверджують понесені витрати, а також виплатити належну агентству винагороду (у випадку попередньої згоди клієнта).
Згідно з п. 4.1. Договору клієнт виплачує агентству наступні види винагороди: щомісячну винагороду агентства, у випадку надання послуг по п. 2.1. визначається спеціальною угодою; комісійна винагорода агентства за здійснення угод з третіми особами відповідно до п. 2.2. Договору в розмірі 1, 6 % від чистої вартості роботи третіх осіб (вартості, в яку не включається ПДВ).
Відповідно до п. 4.2. Договору кошти для укладення угод з третіми особами перераховуються клієнтом в строки, вказані у відповідній додатковій угоді.
Згідно з п. 4.3. Договору комісійна винагорода виплачується агентству одночасно з перерахуванням клієнтом грошових коштів для здійснення угод з третіми особами.
Відповідно до п. 4.7. Договору клієнт виплачує агентству винагороду за надані послуги, комісійну винагороду, кошти, необхідні для укладення угод з третіми особами в строки, узгоджені в Договорі та додаткових угодах, укладених в письмовій формі, шляхом перерахування вказаних сум на поточний рахунок агентства на підставі виставлених агентством рахунків.
Згідно з п. 4.9. Договору, якщо строки виплати винагороди, які виплачуються агентству за надання послуг по Договору не будуть письмово узгоджені, виплата винагороди здійснюється протягом 7 календарних днів з дня отримання клієнтом вимоги агентства про виплату винагороди.
Пунктом 9.1. Договору його сторони погодили, що строк дії Договору з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., а у випадку, якщо на вказану дату між сторонами діє узгоджена раніше додаткова угода, Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань по такій додатковій угоді.
01.01.2013 р. між ТОВ «Медіа Експерт Плюс» (агентство) та відповідачем (клієнт) було також укладено Додаткову угоду № 01 до Договору № 01-01/13, відповідно до п. 1. якого агентство зобов'язалось на умовах, передбачених Договором, укласти договори з третіми особами та виконати повний комплекс доручень згідно з п. 2.1. Договору по розміщенню рекламних матеріалів клієнта на українських телеканалах та других медіа в період з 14.01.2013 р. по 31.03.2013 р. та у відповідності до медіа-плану, який є додатком до даної додаткової угоди.
Відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 01 вартість послуг третіх осіб щодо розміщення рекламних матеріалів відповідно до п. 1 Додаткової угоди, складає 2 476 821, 88 грн., в т.ч. ПДВ 20 % 412 803, 65 грн.
Комісійна винагорода агентства за виконання вказаного в п. 1. Додаткової угоди доручення, визначеного сторонами в розмірі 1, 6 % від чистої вартості послуг третіх осіб (без урахування ПДВ), що складає 33 024, 29 грн., крім того ПДВ (20 %) 6 604, 86 грн., всього 39 629, 15 грн. (п. 3 Додаткової угоди № 01).
Відповідно до п. 5. Додаткової угоди № 01 її сторони узгодили, що клієнт зобов'язується перерахувати на поточний рахунок агентства, вказаний в Договорі, грошові кошти на оплату послуг третіх осіб по розміщенню рекламних матеріалів відповідно до п. 1. даної Додаткової угоди і комісійну винагороду агентства, частинами, щомісячно не пізніше 15 числа, наступного за місяцем розміщення рекламних матеріалів клієнта, відповідно до п. 1. Додаткової угоди, в розмірах, вказаних у відповідних рахунках на оплату. Рахунки на оплату виставляються агентством не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем розміщення.
Сторони Договору також підписали Додаток № 1 до нього - Медіа-план.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Медіа Експерт Плюс» надало відповідачу послуги з розміщення реклами на телебаченні на загальну суму 2 516 451,03 грн. (з урахуванням послуг третіх осіб та винагороди агентства), про що сторони підписали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000138 від 19.02.2013 р. на суму 495 966, 46 грн. (разом з комісійною винагородою та ПДВ), № ОУ-0000228 від 12.03.2013 р. на суму 205 501, 64 грн. (разом з комісійною винагородою та ПДВ), № ОУ-0000229 від 12.03.2013 р. на суму 246 602, 10 грн. (разом з комісійною винагородою та ПДВ), № ОУ-0000230 від 12.03.2013 р. на суму 190 075, 32 грн. (разом з комісійною винагородою та ПДВ), № ОУ-0000231 від 12.03.2013 р. на суму 241 851, 36 грн. (разом з комісійною винагородою та ПДВ), № ОУ-0000338 від 31.03.2013 р. на суму 827 964, 76 грн. (разом з комісійною винагородою та ПДВ), № ОУ-0000339 від 31.03.2013 р. на суму 308 489, 39 грн. (разом з комісійною винагородою та ПДВ).
З метою оплати вказаних послуг, ТОВ «Медіа Експерт Плюс» виставило відповідачу рахунки: № СФ-0001127 від 18.01.2013 р., № СФ-0001144 від 19.02.2013 р., № СФ-0001147 від 20.02.2013 р., № СФ-0001148 від 20.02.2013 р., № СФ-0001274 від 04.03.2013 р., № СФ-0001275 від 04.03.2013 р., № СФ-0001280 від 18.03.2013 р., № СФ-0001281 від 18.03.2013 р.
Як зазначає позивач та не спростовано іншими учасниками судового процесу, вартість вказаних послуг та комісійну винагороду відповідач перерахував ТОВ «Медіа Експерт Плюс» частково, сплативши на його користь загалом суму в розмірі 196 601, 94 грн.
Враховуючи зазначене, у відповідача виник борг перед ТОВ «Медіа Експерт Плюс» в сумі 2 319 849, 09 грн.
27.08.2013 р. між позивачем (новий кредитор) та ТОВ «Медіа Експерт Плюс» (первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 27-08-13, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 01-01/13 від 01.01.2013 р., укладеним між ТОВ «Голден Дістрібьюшн» (боржник) та ТОВ «Медіа Експерт Плюс», на суму: 2 319 849, 09 грн., в тому числі ПДВ 386 641, 52 грн.
Відповідно до п. 1.4. Договору про відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги первісного кредитора за цим Договором до нового кредитора визнається дата підписання цього Договору. До нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника.
26.09.2013 р. ТОВ «Медіа Експерт Плюс» повідомило відповідача про відступлення права вимоги Листом за № 43 від 25.09.2013 р.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань так і не виконав, та не перерахував належних до сплати позивачу грошових коштів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між відповідачем та третьою особою Договір є змішаним та містить ознаки як договору про надання послуг в його загальному розумінні, так і його різновиду - договору комісії.
Так, згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно з ч. 1 ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, відповідно до п. 5. Додаткової угоди № 01 її сторони узгодили, що клієнт зобов'язується перерахувати на поточний рахунок агентства, вказаний в Договорі, грошові кошти на оплату послуг третіх осіб по розміщенню рекламних матеріалів відповідно до п. 1. даної Додаткової угоди і комісійну винагороду агентства, частинами, щомісячно не пізніше 15 числа, наступного за місяцем розміщення рекламних матеріалів клієнта, відповідно до п. 1. Додаткової угоди, в розмірах, вказаних у відповідних рахунках на оплату. Рахунки на оплату виставляються агентством не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем розміщення.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, при цьому, відповідно до ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, за приписами зазначених норм, уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.
Так, укладаючи Договір відступлення первісний кредитор засвідчив та передав, а новий кредитор отримав оригінали документів, які обґрунтовують підстави виникнення основного боргу та його розмір.
З огляду на викладене, третя особа, в силу ст. ст. 512-520 Цивільного кодексу України, передала, а позивач отримав права вимоги на стягнення з відповідача, коштів в розмірі 2 319 849, 09 грн.
За ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов'язки нового кредитора у зобов'язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.
Факт повідомлення відповідача про перехід прав у зобов'язанні за Договором є доведеним належним чином з боку позивача.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів користування передбаченими ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України правами щодо того, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, відповідачем до суду не представлено.
Документів належного виконання зобов'язання в частині перерахування на користь третьої особи оплати боргу відповідач суду також не надав.
Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів про повернення боргових коштів за Договором відступлення, а також доказів про визнання недійсним договору або визнання його в судовому порядку таким, що не відбувся (неукладеним) між сторонами, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача, як боржника, заборгованості у розмірі 2 319 849, 09 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за Договором обов'язки щодо оплати наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (04212, місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенко, будинок 9; код ЄДРПОУ 36081058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Медіа Груп» (04080, місто Київ, Подільський район, вулиця Фрунзе, будинок 23; код ЄДРПОУ 35446622) 2 319 849 (два мільйони триста дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 09 коп. основного боргу та 46 396 (сорок шість тисяч триста дев'яносто шість) грн. 98 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.01.2014 р.
Суддя В.С. Ломака