Справа № 2217/1478/12
Провадження № 22-ц/792/214/14
20 січня 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
у складі: головуючої судді Варвус Ю.Д.,
суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.
при секретарі: Рудому В.М.
з участю: представника апелянта ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2013 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про розірвання договору про іпотечний кредит,
У жовтні 2012 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що 13 березня 2008 року між нею та відповідачем укладено договір про іпотечний кредит № НМТWG10000004890 на суму 252500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. В забезпечення договору тоді ж укладено договір іпотеки № НМТWG10000004890, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 13 серпня 2008 року до вищезазначеного договору про іпотечний кредит банком складено додаткову угоду про зміну валюти кредиту, конвертацію залишку заборгованості по договору у долари США.
У лютому 2009 року відповідач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказавши заборгованість, згідно додаткової угоди до договору про іпотечний кредит у розмірі 57425,89 дол. США, яку в подальшому збільшив до 531508,81 грн. Рішенням Теофіпольського районного суду від 14 жовтня 2009 року позов задоволено. Ухвалою Теофіпольського районного суду від 25 лютого 2010 року зазначене рішення скасоване у зв'язку із нововиявленими обставинами.
Головуючий у першій інстанції: Бурлак Г.І. Провадження № 22-ц/792/214/14 Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 19, 27
Рішенням Теофіпольського районного суду від 23 листопада 2010 року визнано недійсною додаткову угоду від 13 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит №НМТWG10000004890 від 13 березня 2008 року.
Станом на 23 листопада 2010 року виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит від 13 березня 2008 року зі сторони позивача стало неможливим у зв'язку із значними штрафними санкціями, які відповідач продовжував нараховувати. На 26 листопада 2012 року зобов'язання позивача збільшено на 294035,96 грн.
У зв'язку з цим позивач просив суд розірвати договір про іпотечний кредит №НМТWG10000004890 від 13 березня 2008 року.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2013 року позов задоволено. Розірвано договір про іпотечний кредит № HMTWG10000004890 від 13 березня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2
Не погоджуючись з таким рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вважає, що рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Посилається на те, що при укладенні додаткової угоди, позивач сам виявив згоду на зміну валюти.
Вказує, що в період укладення договору, позивач погоджувався зі всіма умовами укладеного договору, оскільки кошти повертав із нарахованими відсотками.
Апелянт зазначає, що суд не надав належного обґрунтування задоволення вимог позивача, оскільки в рішенні не зазначено яким чином банком було порушено умови договору іпотеки.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 13 березня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір про іпотечний кредит №НМТWG10000004890 на суму 252500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 15% річних. Черговість виконання зобов'язання при надходженні від позичальника коштів у рахунок погашення кредиту визначено п.2.6. Договору, згідно якого сплата строкової заборгованості за кредитом погашається в останню чергу. Сторони у п. 8.9 договору домовились, що відповідно до настання умов договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки.
В забезпечення іпотечного договору 13 березня 2008 року укладено договір іпотеки №НМТWG10000004890, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1
Рішенням Теофіпольського райсуду від 23 листопада 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на вказаний житловий будинок в рахунок погашення заборгованості по договору на суму 57425,82 доларів США, задоволено позов ОСОБА_2 та визнано недійсною додаткову угоду від 13 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит №НМТWG10000004890 від 13 березня 2008 року, якою банком змінено валюту кредитування з гривні на долар США. Підставою задоволення позову ОСОБА_2 є те, що додаткова угода підписана не нею, а іншою особою.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про розірвання договору про іпотечний кредит, суд виходив з того, що відповідач самовільно змінив істотні умови договору, а саме: змінено валюту кредиту, залишок заборгованості по договору конвертовано у долари США, що призвело до виникнення у позивача заборгованості по кредиту, нарахування банком штрафних санкцій, і, як наслідок, нарахування заборгованості в розмірі, що, станом на 26 листопада 2012 року на 294035,98 грн. більша фактичної заборгованості за кредитом.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до додаткової угоди від 13 серпня 2008 року банк самовільно змінив валюту кредиту, залишок заборгованості по договору конвертував у долари США та підвищив відсоткову ставку з 15% річних до 25,08 % річних. Незважаючи на те, що судом скасовано додаткову угоду про перевід валюти, перерахунку боргу проведено не було, тому вона внаслідок збільшення розміру виплат не може належним чином виконувати положення первинного договору і позбавлена того, на що розраховувала при укладені договору.
Договір, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Разом з тим в п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при вирішенні судами спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення ч.2 ст.652 ЦК України і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.
Тобто, при вирішенні даного спору в частині розірвання кредитного договору з посиланням позивача на неправильне нарахування відповідачем сум коштів, що підлягають до сплати, суд мав виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначних ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що навіть саме по собі неправильне нарахування боргу не може бути достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст. ст. 651, 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору і позивачка при належній завбачливості могла, звернутись до банку з заявою про перерахунок боргу, до суду з позовом про зобов'язання банку провести перерахунок.
Крім того, з заперечення представника банку (а. с. 130) вбачається, що при проведенні судово-економічної експертизи, експерт допустив помилку та не навів калькуляції розрахунку ануїтетного платежу.
З пункту договору про іпотечний кредит №НМТWG10000004890 від 13 березня 2008 року вбачається, що щомісячний ануїтетний платіж складає 3721 грн.91 коп. З даним пунктом договору позивач погодився.
Експерт в своєму висновку ( а. с. 86-97) зазначає, що дана сума на відповідає розрахунку щомісячного ануїтетного платежу, що визначається по формулі зазначеній в договорі.
До того ж, в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання неправомірним піднесення банком відсоткової ставки по спірному договору, що спростовує висновок експерта про це.
Оскільки зазначених обставин суд не врахував, то в силу ст. 309 ЦПК України рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначене вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення та відмови в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задоволити.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2013 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про розірвання договору про іпотечний кредит №НМТWG10000004890 від 13 березня 2008 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:/підпис/
Судді:/підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду А.В. Купельський