Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/181/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Хрусталенко І.П.
Доповідач Фомічов С. Є.
Іменем України
21.01.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого Фомічова С.Є.
суддів Гайсюка О.В.
Карпенка О.Л.
при секретарі Діманової Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Бобринецької районної державної адміністрації, відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області, терті особи; фермерські господарства «Євтодій С.І.», «Ідеал-2012», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним розпоряджень Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області та правовстановлюючих документів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року і
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Бобринецької районної державної адміністрації, відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області, терті особи; фермерські господарства «Євтодій С.І.», «Ідеал-2012», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним розпоряджень Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області та правовстановлюючих документів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Бобринецька РДА Кіровоградської області, видавши оскаржувані розпорядження про виділення земельних ділянок громадянам із земель ФГ «Євтодій С.І.» порушила його право на користування земельною ділянкою площею 25,4 га, яке належить позивачу відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія КР 3520810000:02:000:0005 від 31.12.2001 р., зареєстрований за № 271.
Також, позивач зазначив, що заяви від 06 травня 2011 року № 635, 636, згідно яких позивач надав свою згоду на вилучення земельної ділянки площею 25,4 га, землекористувачем якої він є та не заперечує проти того щоб ця земля була передана у власність, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, не заперечував проти розпаювання ФГ «Євтодій С.І.» на користь членів господарства зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та відмовився при розпаюванні від надання йому у власність земельної частки (паю) не є правовою підставою для видачі оскаржуваних розпоряджень.
Він вважає, що земля ФГ «Євтодій С.І.» не вилучалась та не передавалася відповідними розпорядженнями Бобринецької РДА, державний акт на право постійного користування землею від 21.12.2001 р. на даний час чинним, а тому просив визнати недійсними зазначені розпорядження і, як наслідок, визнати недійсними, державні акти на право приватної власності на землю, яка виділена вказаним особам із земель ФГ «Євтодій С.І.».
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Бобринецької районної державної адміністрації, відділу Держземагенства у Бобринецькому районі Кіровоградської області, терті особи; фермерські господарства «Євтодій С.І.», «Ідеал-2012», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним розпоряджень голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 14 жовтня 2011 року про передачу в оренду земельної ділянки площею 16,2641 га ОСОБА_6; від 28 лютого 2012 року про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 7,1374 га за рахунок земель СФГ «Євтодій С.І»; від 11 травня 2012 року про передачу земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загальною площею 10,8426 га., про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю площею 7,1374 га, виданий на ім'я ОСОБА_6, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладений 02 грудня 2011 року між Бобринецькою РДА та ОСОБА_6 про передачу в користування земельної ділянки площею 16,2641 га., про визнання недійсним державного акту серія ЯК № 451860 від 02 липня 2012 року, виданого на ім'я ОСОБА_4, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серія ЯК № 451859 від 02 липня 2012 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення про відмову в задоволенні позову та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що на його думку, ухвалене рішення не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_7 представника вимог ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти доводів апеляційної скарги представника відповідача Ковбасюк Л.Є. та представника третіх осіб ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 92 ЗК України (у ред. від 20 грудня 2001 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Суд першої інстанції при ухваленні вказаного рішення відповідно до вимог ст.ст. 212-213 ЦПК України повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну оцінку.
Судом встановив, що 26 грудня 2001 року рішенням № 202 вісімнадцятої сесії Бобринецької районної ради ОСОБА_3 надано в постійне користування, із земель запасу, земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 25,4 га, в тім числі: ріллі -23,4 га, пасовищ-2,0 га.
31 грудня 2001 року ОСОБА_3, як фізичній особі, для ведення селянського (фермерського) господарства виданий державний акт на право постійного користування землею серія КР 3520810000:02:000:0005 від 31 грудня 2001 року, зареєстрований за № 271.
Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначений ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (ред. з 17 липня 2011 року). Згідно приписів зазначеної статті для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Згідно ст. 13 ЗУ «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Вказані норми закону кореспондуються з нормами ст. 19 ЗК України, якими визначено категорії земель України за цільовим призначенням, а також, визначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Склад земель фермерського господарства та право громадян - членів фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок визначений у ст. 31 ЗК України. Відповідно до ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Частиною 1ст. 17 ЗК України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що право постійного користування позивача земельною ділянкою загальним розміром 25,4 га припинилося в порядку ст. 141 ЗК України згідно якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, відповідно до поданої позивачем 06 травня 2011 року заяви № 635 згідно якої позивач надає свою згоду на вилучення земельної ділянки площею 25,4 га, землекористувачем якої він є та не заперечує проти того щоб ця земля була передана у власність, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4.
Рішення органу виконавчої влади щодо припинення права позивача користуватися землею, та фактичне вилучення землі, викладене у п. 2 розпорядження голови Бобринецької РДА № 979 від 21 вересня 2011 року, відповідно до якого, земельну ділянку загальним розміром 18,00 га ріллі, що була надана у постійне користування ФГ Євтодія С.І. переведено до земель державної власності (запасу) Бобринецької міської ради Кіровоградської області.
Колегія судів судової палати вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що отримання у власність земельних ділянок третіми особами по справі, ОСОБА_4, ОСОБА_5, по 5,4213 га ріллі кожна - ФГ «Ідеал -2012», третьою особою ОСОБА_6 7,1374 га ріллі - як член фермерського господарства «Євтодія С.І.». ніяким чином не порушило право позивача як землекористувача, враховуючи подану позивачем 06 травня 2011 року заяву № 636 відповідно до якої позивач не заперечує проти розпаювання ФГ «Євтодія С.І.» на користь членів господарства зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та відмовляється при розпаюванні від надання йому у власність земельної частки (паю), а тим більше, враховуючи той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали у власність земельні ділянки за рахунок земель ФГ «Ідеал-2012», а не ФГ «Євтодій С.І.».
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не має. Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: