22 січня 2014 р.Справа № 6958/10/1470
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,
при секретарі Берекет Н.В.,
за участю представника позивача - Фуртатова К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-С" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом просять визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001942301/0 від 06.07.2010р, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що податкове повідомлення-рішення є незаконним, прийняте податковим органом з порушенням податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню. Позивач вважає, що податковий кредит з податку на додану вартість сформований у відповідності до вимог законодавства, до податкового органу подані усі необхідні документи.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення яким відмовитти у задоволенні позовних вимог.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відділом організації перевірок підприємств стратегічних галузей економіки та ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб було проведено планову виїзну перевірку ТОВ „ Альянс-С" за період з 20.08.07 по 31.03.10 за результатами якої складено акт № 2263/232-00/35357098 від 22.06.10 року. Перевіркою встановлено, що ТОВ „ Альянс-С" порушено п. 5.1,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 11000,00 грн., у тому числі за І квартал 2009 року на суму 11000,00 грн.
За результатами акту перевірки від 22.06.2010 №2263/232-00/35357098 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2010 №0001942301/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 133924,50грн., у тому числі основний платіж - 89283 грн., штрафні (фінансові) санкції - 44641,50 грн.
Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0001942301/0 від 06.07.2010р., висновки стосовно порушень з боку ТОВ «Альянс-С» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ході судового засідання були спростовані позивачем, а тому податкове повідомлення - рішення прийнято всупереч податкового законодавства.
Судова колегія не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору та, відповідно, реальність здійснюваних операцій.
В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином підставою для формування валових витрат є реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
В матеріалах даної справи відсутні докази про те, що у позивача були договірні відносин з ТОВ "Дах Буд Україна", "Універсал Трейдінг" та з іншими контрагентами. Також відсутні інші докази, які підтверджують транспортування товару, або яким чином та відповідно яких документів воно було отримано від контрагентів.
Позивачем не надано жодної первинної документації, яка б підтверджувала як саме було отримано продукцію (договір, товаро-транспортні накладні, довіреності, сертифікати, походження продукції, приходна книга на придбання сировини, платіжне доручення чи касовий ордер на перерахування коштів тощо).
Позивачем не доведена реальність операцій з його контрагентами, щодо поставки товар, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виробництва або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних та документів на підтвердження факту оплати, не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту за умови доведення податковим органом того, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.
Враховуючи, що реальність господарських операцій не знайшла свого підтвердження, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс-С"- відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Повний текст рішення виготовлено 24.01.2014 року.
Головуюча суддя: Шевчук О.А.
Суддя: Зуєва Л.Є.
Суддя: Лук'янчук О.В.