"22" січня 2014 р.Справа № 14-12-9-17-15/106-09-3846
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Жекова В.І.
суддів Лавриненко Л.В., Лашина В.В.
секретар судового засідання Щербатюк О.В.
(склад колегії суддів змінено згідно розпорядження в.о. голови суду № 71 від 20.01.2014р.)
за участю представників сторін 22.01.2014р.:
від Державного агентства резерву України - Солдатов Е.Г.
від ДП „Одеський морський торговельний порт" - Кульшик К.В.
від Чорноморської транспортної прокуратури Одеської області - Величко Т.І.
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 08.11.2013 р.
по справі № 14-12-9-17-15/106-09-3846
за позовом Державного агентства резерву України
до Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"
за участю: Чорноморської транспортної прокуратури Одеської області
про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення штрафних санкцій у сумі 1032528, 59 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 27.11.2013р., яка надіслана сторонам 29.11.2013р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.12.2013р.
Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Розгляд справи за правилами ст. 77 ГПК України відкладався.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 22.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
31.07.2009р. Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт", в якому просив зобов'язати ДП „Одеський морський торгівельний порт" повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких було виявлено факти незабезпечення збереження, а саме: сталь товстолистова - 82, 5 тонн; сталь крупносортова - 22, 47 тонн; сталь дрібносортова - 2, 0 тонн; сталь тонколистова 1,9-3,9 мм - 5, 0 тонн; сталь листова конструкційна г/к - 17, 755 тонн; труби катані заг. призначення - 16, 08 тонн; бабіт Б-83 - 0, 069 тонн; мідь у катодах 0, 503 тонн; кабель морський 1, 473 км.; латунь ливарна вторинна - 1, 220 тонн; пиломатеріали для суднобудування - 95,0 куб.м., а також стягнути з ДП „Одеський морський торгівельний порт" до Державного бюджету України штрафні санкції на суму 1 032 528, 59 грн., в тому числі 653 205, 48 грн. штрафу, та 379 323, 11 грн. пені (Одержувач коштів: ГУ ДКУ ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві; МФО 920019; КЕКД -21081100).
В обґрунтування позову Державний комітет України з державного матеріального резерву посилався на те, що ДП „Одеський морський торговельний порт" прийняло до виконання мобілізаційне завдання, що підтверджується номенклатурою накопичення, яке станом на 22.07.2009 р. з підприємства не було знято у встановленому порядку.
Обґрунтовуючи позов Державний комітет України з державного матеріального резерву зазначає, що відповідно до Указу Президента України № 1039/95 від 14.11.1995 року „Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" ДП „Одеський морський торговельний порт" зобов'язано зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття у встановленому порядку мобілізаційного завдання з відповідача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. (суддя: Петров В.С.) у задоволенні позову Державного комітету України з державного матеріального резерву до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення штрафних санкцій в сумі 1 032 528, 59 грн. відмовлено (т.2, а.с. 64-67).
Вищезазначене судове рішення було оскаржено в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. у справі №15/106-09-3846 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т.3, а.с. 15-20).
Зазначена постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2010р. касаційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. у справі №15/106-09-3846 задоволено частково; постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. та рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. у справі №15/106-09-3846 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Одеської області (т.3, а.с. 49-53).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2010р. (суддя: Зуєва Л.Є.) справа прийнята до свого провадження та присвоїно їй номер №17-15/106-09-3846 (т.3, а.с. 55).
Розпорядженням голови Господарського суду Продаєвича В.О. №317-р від 27.10.2010р. справа №17-15/106-09-3846 передана на розгляд судді Меденцеву П.А. у зв'язку з обранням судді Господарського суду Одеської області Зуєвої Л.Є. суддею Одеського апеляційного адміністративного суду згідно постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 21.10.2010р. №2638-VІ (т.3, а.с. 96).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2010р. (суддя Меденцев П.А.) справа №17-15/106-09-3846 була прийнята до свого провадження з присвоєнням справі №9-17-15/106-09-3846 (т.3, а.с. 97).
При новому розгляді, рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2010р. (суддя: Меденцев П.А.) позов задоволено у повному обсязі (т.3, а.с. 128-131).
Вищезазначене судове рішення було оскаржене в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2010р. по справі №9-17-15/106-09-3846 залишено без змін (т.4, а.с. 49-54).
Зазначена постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційній інстанції та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2011р. касаційна скарга ДП „Одеський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. у справі №9-17-15/106-09-3846 задоволена; постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. та рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2010р. у справі №9-17-15/106-09-3846 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Одеської області (т.4, а.с. 87-93).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2011р. (суддя: Цісельський О.В.) справа №9-17-15/106-09-3846 прийнята до свого провадження та присвоїно справі №12-9-17-15/106-09-3846 (т.4, а.с.95).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2011р. (судді: Горячук Н.О., Гут С.Ф., Торчинська Л.О.) справі присвоїно №14-12-9-17-15/106-09-3846; прийнято справу №14-12-9-17-15/106-09-3846 до провадження колегії у складі суддів: головуючого судді Горячук Н.О., судді Гут С.Ф., судді Торчинської Л.О.) (т.4, а.с. 55-56).
Розпорядженням голови Господарського суду Одеської області від 05.12.2011р. Волкова Р.В. справа №14-12-9-17-15/106-09-3846 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горячук Н.О., суддів Гут С.Ф., Лічман Л.В. (т.6, а.с. 2).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2011р. (судді: Горячук Н.О., Гут С.Ф., Лічман Л.В.) справа №14-12-9-17-15/106-09-3846 прийнята до провадження колегії у складі суддів: головуючого судді Горячук Н.О., суддів Гут С.Ф., Лічман Л.В. (т.6, а.с. 3-4).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2012р. (судді: Горячук Н.О., Гут С.Ф., Лічман Л.В.) призначено судову товарознавчу експертизу(т.6, а.с. 40-43).
Розпорядженням Голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 30.07.2013р. справа №14-12-9-17-15/106-09-3845 передана на розгляд суддів у складі: головуючого судді Горячук Н.О., суддів Брагіної Я.В., Никифорчук М.І. (т.6, а.с.51).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. (судді: Горячук Н.О., Брагіна Я.В., Никифорчук М.І.) справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Горячук Н.О., суддів Брагіної Я.В., Никифорчук М.І.; поновлено провадження у справі №14-129-17-15/106-09-3846 (т.6, а.с. 52-54).
Розпорядженням голови Господарського суду Одеської області від 04.09.2013р. Волкова Р.В. справа №14-129-17-15/106-09-3846 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горячук Н.О., суддів Панченко О.Л., Брагіної Я.В. (т.6, а.с.55).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. (судді: Горячук Н.О., Брагіна Я.В., Панченко О.Л.) справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Горячук Н.О., суддів Брагіної Я.В., Панченко О.Л. (т.6, а.с.57-58).
06.09.2013р. Державне агентство резерву України звернулось до Господарського суду Одеської області з уточненням позовних вимог до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», в яких просило прийняти заяву про уточнення позовних вимог до розгляду; зобов'язати Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» повернути до мобілізаційного резерву матеріальні цінності, щодо яких незабезпечено збереження, а саме: сталь товстолистова - 82,5 тонн; сталь крупносортова - 22, 47 тонн; сталь дрібносортова - 2, 0 тонн; сталь тонколистова 1,9-3,9 мм - 5, 0 тонн; сталь листова констукційна г/к 17, 755 тонн; труби катані заг. призначення - 16, 08 тонн; бабіт Б-83 - 0, 069 тонн; мідь у катодах - 0, 503 тонн; кабель морський - 1, 473 км.; латунь ливарна вторинна - 1, 220 тонн, а також стягнути з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» 1 032 528, 59 грн. штрафних санкцій, в тому числі 100% штрафу на суму 653 205, 48 грн. та 379 323, 11 грн. пені (т.6, а.с. 59-65).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2013р. (судді: Горячук Н.О., Панченко О.Л., Погребна К.Ф.) позов задоволено частково, яким зобов'язано Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" (м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666) повернуто до Державного агентства резерву України (м. Київ, вул.. Пушкінська, 28, код 0003416) цінності, щодо яких незабезпечено збереження, а саме: сталь товстолистову 82,5 тонни, сталь крупносортову 22,47 тонни, сталь дрібносортову 2,0 тонни, сталь тонколистову 1,9-3,9мм. - 5,0 тонни, сталь листову конструкційну г/к 17,755 тонни, труби катані заг. призначення 16,08 тонни, бабіт Б-83 - 0,069 тонни, мідь у катодах 0,503 тонни, кабель морський 1,473км., латунь ливарну вторинну 1,220 тонни та стягнуто з Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1147 грн. судового збору.
Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги в частині повернення матеріальних цінностей з ДП «Одеський морський торговельний порт» до Державного матеріального резерву є цілком обгрунтованимими, та які підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на зберіганні у ДП «Одеський морський торговельний порт» знаходились вказані матеріальні цінності, а саме: сталь товстолистову 82,5 тонни, сталь крупносортову 22,47 тонни, сталь дрібносортову 2,0 тонни, сталь тонколистову 1,9-3,9мм. - 5,0 тонни, сталь листову конструкційну г/к 17,755 тонни, труби катані заг. призначення 16,08 тонни, бабіт Б-83 - 0,069 тонни, мідь у катодах 0,503 тонни, кабель морський 1,473км., латунь ливарну вторинну 1,220 тонни (т.1, а.с. 9-21, 23-35, 71-73, 79-86, 88-104), а тому відповідач повинен повернути вищевказані матеріальні цінності.
Що стосується розміру штрафу і пені відповідно до п.10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» суд зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення 1032 528,59 грн. штрафних санкцій, в тому числі 100% штрафу на суму 653205,48 грн. та 379323,11 грн. пені, недоведені позивачем та задоволенню не підлягають.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2013р., складене 13.11.2013р., у справі №14-12-9-17-15/106-09-3846, у частині часткового задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Одеського порту повернути позивачу цінності, щодо яких не забезпечено збереження, а саме: сталь товстолистову 82,5 тонни, сталь крупносортову 22,47 тонни, сталь дрібносортову 2,0 тонни, сталь тонколистову 1,9-3,9мм. - 5,0 тонни, сталь листову конструкційну г/к 17,755 тонни, труби катані заг. призначення 16,08 тонни, бабіт Б-83 - 0,069 тонни, мідь у катодах 0,503 тонни, кабель морський 1,473км., латунь ливарну вторинну 1,220 тонни, та в цій частині прийняти нове рішення по зазначеній справі, а саме відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у справі №14-12-9-17-15/106-09-3846 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» у частині зобов'язання Одеського порту повернути позивачу цінності, щодо яких не забезпечено збереження, а саме: сталь товстолистову 82,5 тонни, сталь крупносортову 22,47 тонни, сталь дрібносортову 2,0 тонни, сталь тонколистову 1,9-3,9мм. - 5,0 тонни, сталь листову конструкційну г/к 17,755 тонни, труби катані заг. призначення 16,08 тонни, бабіт Б-83 - 0,069 тонни, мідь у катодах 0,503 тонни, кабель морський 1,473км., латунь ливарну вторинну 1,220 тонни; судовий збір за розгляд справи №14-12-9-17-15/106-09-3846 віднести відповідно до ст. 49 ГПК України; у іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2013р., складене 13.11.2013р., у справі №14-12-9-17-15/106-09-3846 залишити без змін.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставин справи, які суттєве значення мали для вирішення спору.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт також зазначає, що господарським судом першої інстанції не було встановлено та перевірено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами, які саме матеріальні цінності на суму 189 229, 70 грн., про що йдеться у постанові Приморського районного суду м. Одеси від 30.01.2009р. у справі №1-567/2009р., якою було встановлено, що заводом на виконання вимог позивача за нарядом №410 Держматрезерву не було видано розброньованих з мобілізаційного резерву матеріальних цінностей лише на суму 189 229, 70 грн. (без зазначення, яких саме матеріальних цінностей).
Крім того, в обгрунтувагння апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» зведені відомості про номенклатуру і рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву є державною таємницею.
В судовому засіданні, яке відбулось 22 січне 2014р., представником ДП Одеський морський торговельний порт" Кульшик К.В. оголошену усну заяву, в який представник зазначив, що згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» зведені відомості про номенклатуру і рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву є державною таємницею, а відтак справа повинна розглядатись за правилами ст. 16 ГПК України господарським судом м. Києва. Представник прокуратури Величко Т.І. та представник Державного агентства резерву України Солдатов Е.Г. погодились із заявою порту та зазначили, що дані яки містяться в матеріалах справи та документи, які будуть подані позивачем містять державну таємницю, а тому справа повинна розглядатися господарським судом м. Києва.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, приписами статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). Відповідно до ст. 2 цього Закону відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - це реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.
Згідно з пунктом 10 статті 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв" встановлено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей, а вартість самовільно використаних матеріальних цінностей встановлюється з цін, що діяли на момент проведення перевірок.
Положеннями статті 4 Закону України „Про державний матеріальний резерв" передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечується уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України. Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України „Про державний матеріальний резерв" передбачено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до приписів ч.6 ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв" визначено, що ведені відомості про номенклатуру і рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву є державною таємницею, розголошення якої тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.
Частиною 5 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.
Відповідно до абз. 2, п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв» від 17.10.2012р., №11 роз'яснено, що якщо в матеріалах справи містяться відомості, що є державною таємницею, зокрема, зведені дані про номенклатуру і рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву тощо (пункт 6 статті 11 Закону та абзац другий пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про державну таємницю"), господарський суд, до якого помилково подано відповідну позовну заяву, на підставі частини четвертої статті 16 і частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передає матеріали справи до господарського суду міста Києва.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом здійснено розгляд справи з порушенням правил територіальної підсудності, що відповідно до ч.3 п.7 ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення від 08.11.2013 року.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7» встановлено, що у разі скасування в апеляційному порядку процесуального акта місцевого господарського суду, прийнятого з порушенням правил підсудності, апеляційна інстанція повертає матеріали справи відповідному місцевому господарському суду для виконання ним вимог частини першої статті 17 ГПК, про що зазначається в резолютивній частині постанови, якою скасовано такий акт.
Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 08.11.2013 року підлягає скасуванню з поверненням справи № 14-12-9-17-15/106-09-3846 до господарського суду Одеської області для виконання вимог частини першої статті 17 ГПК України.
Керуючись ст.ст.16,17, 85,99,101-105 ГПК України,
колегія суддів,
Рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2013р. у справі № 14-12-9-17-15/106-09-3846 - скасувати.
Справу №14-12-9-17-15/106-09-3846 повернути до Господарського суду Одеської області для виконання вимог частини першої статті 17 ГПК України.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 24.01.2014р.
Головуючий суддя: Жеков В. І.
Судді: Лавриненко Л.В.
Лашин В.В.