ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/357 22.01.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп"
до Закритого акціонерного товариства "Догмат Україна"
про стягнення 5 736 985, 11 грн.
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Любченко М.О.
Ломака В.С.
Представники сторін: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнути з відповідача заборгованості по орендним платежам у розмірі 5 522 218, 00 грн., 114 394, 24 грн. - пені, 86 073, 59 грн. - інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 14 299, 28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0134 від 01.10.2007 р. щодо сплати орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2009 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Під час розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що у зв'язку з систематичним порушенням позивачем умов договору № 1/А-0134 від 01.10.2007 р. в частині обов'язків щодо завчасного письмового повідомлення товариства про майбутнє обмеження права користування системами інженерних комунікацій (електропостачання), а також у зв'язку з втратою потреби в подальшій оренді приміщень, відповідачем було фактично припинено використання приміщень, що орендувались відповідно до вказаного договору, у зв'язку чим він вважає, що підстави для сплати ним орендної плати відсутні, у зв'язку з чим Закрите акціонерне товариство "Догмат Україна"направило позивачу акт приймання-передачі приміщення. У зв'язку з тим, що позивач не погодився на дострокове припинення договору, Закрите акціонерне товариство "Догмат Україна"звернулось до суду з позовом про розірвання договору № 1/А-0134 від 01.10.2007 р - з 22.12.2008 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 р. у справі 51/86, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р., у задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2009 р. провадження у даній справі було зупинено до винесення Господарським судом міста Києва ухвали у справі № 43/200 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" про визнання кредитором Закритого акціонерного товариства "Догмат Україна".
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. поновлено провадження у даній справі та призначено колегіальний розгляд справи № 51/357.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 р. визначено колегіальний склад суду у справі № 51/357 - Пригунова А.Б. (головуюча), Літвінова М.Є. та Картавцева Ю.В.
Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України через неявку повноважних представників сторін.
Склад суду у дані справі змінювався.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 р. склад суду у даній справі змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Ломака В.С.
У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимог суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та на підставі встановлених судом обставин.
У судовому засіданні 22.01.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
01.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» та Закритим акціонерним товариством «Догмат Україна» укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0134, за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач - прийняти у платне строкове користування (суборенду) приміщення загальною площею 4 963, 37 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою: м. Київ, пр-т. Гагаріна, 23 та належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству «Агропромсистема».
Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. договору термін користування приміщення починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення і складає 20 календарних місяців.
Відповідно до п.п. 8.2., 8.3. договору орендна плата за кожен місяць складається з базової плати за суборенду та додаткової плати за суборенду. Розмір базової плати визначається за відповідною формулою, яку наведено у договорі. Плата за суборенду сплачується на підставі рахунків позивача.
Відповідно до п. 8.4. договору відповідач компенсує позивачу витрати на комунальні послуги (електроенергію, тепло енергію тощо) на підставі виставлених позивачем рахунків, згідно отриманих від відповідача розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення відповідачем лічильників - на підставі їх показників.
Підпунктом 8.7.1.1. п. 8.7. договору встановлено, що відповідач повинен перерахувати орендарю протягом 5-ти календарних днів від дня набуття чинності цим договором авансовий платіж у розмірі плати за суборенду за перший місяць суборенди по договору.
У відповідності до п. 8.7. договору перерахування плати за суборенду, компенсації за комунальні послуги, оплати експлуатаційних послуг здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку. У випадку прострочення надання позивачем рахунку відповідачу, строк сплати платежів за таким рахунком збільшується пропорційно кількості днів прострочення позивача.
Згідно з пп. 8.8.1.5. п. 8.8. договору починаючи з третього місяця суборенди, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується відповідачем позивачу авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від позивача.
Положеннями статті 9 договору встановлено, що відповідач повертає позивачу приміщення після закінчення терміну користування, або у випадку дострокового припинення дії договору, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення, який підписується представниками сторін.
Факт виконання позивачем свого зобов'язання за договором щодо передачі приміщень підтверджується актами прийому-передачі приміщень в суборенду від 01.10.2007 р. та 07.11.2007 р. (копії - у матеріалах справи).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору щодо сплати суборендних платежів, а також щодо компенсації витрат на комунальні послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по суборендним платежам та по компенсації за комунальні послуги та експлуатаційні витрати за період з лютого 2009 року до квітня 2009 року у розмірі у розмірі 5 522 218, 00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-49/4687-2012 про визнання Закритого акціонерного товариства "Догмат - Україна" банкрутом з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також судом встановлено, що в газеті "Урядовий кур'єр" №138 (4782) від 03.08.2012 р. опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Догмат - Україна".
У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушена справи про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
За приписами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушена справи про банкрутство) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Тобто, приймаючи до уваги, що предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з лютого 2009 року до квітня 2009 року, враховуючи, що провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Догмат - Україна" порушено у квітні 2012 року, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» є конкурсними у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушена справи про банкрутство) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Ухвалою Господарського суду міста Києва попереднього засідання від 01.11.2012 р. затверджено реєстр вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "Догмат - Україна" відповідно до якого вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
Суд відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» у встановлений законом тридцятиденний строк з вимогами про визнання кредитором Закритого акціонерного товариства "Догмат - Україна" до суду не звертався.
Вищенаведені обставини сторонами не спростовані та доказів зворотного не надано.
У відповідності до п. 8.12. рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З аналізу наведених норм випливає, що пропущення встановленого законодавством строку на пред'явлення кредиторської вимоги до боржника має своїм наслідком припинення права кредитора на пред'явлення такої вимоги в подальшому, а відтак - суд дійшов висновку, що вимоги позивача до Закритого акціонерного товариства "Догмат - Україна" є погашеними.
Зазначене узгоджується з позицією Верхового Суду України, викладеній у постанові Пленуму № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику в справах про банкрутство» у п. 54 якого зазначається, що закон і господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним доводів, на підставі встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відмову у позові у повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.01.2014 р.
Судді Пригунова А.Б. (головуюча)
Любченко М.О.
Ломака В.С.